Денис Шмигаль пообіцяв приділяти особливу увагу промисловості, АПК і соціальним питанням. Фото: УНІАН
Новий прем'єр-міністр Денис Шмигаль заявив, що стратегія його уряду кардинально не зміниться, як порівняти з урядом Олексія Гончарука. Зокрема, Шмигаль пообіцяв приділяти «особливу увагу» промисловості, агросектору, а також соціальним питанням.
The Page опитало представників бізнесу про те, як вони оцінюють роботу попереднього Кабміну та чого очікують від нового уряду. Найбільш важливі побажання — збереження реформ, як-от запуск ринку землі та початок приватизації, а також посилення захисту прав власності та продовження співпраці з МВФ.
Найголовніше завдання нового уряду – підписати довгоочікувану угоду з МВФ. Без цього кредиту ми не отримаємо грошей від Світового банку та Євросоюзу. І тим паче складно буде брати позики на ринкових умовах, адже це буде дуже дорого.
Крім цього, потрібно нарешті знімати бар'єри для залучення інвестицій та покращення бізнес-клімату. Потрібно міняти умови для всіх, а не давати лише обраним окремих інвест-нянь. Найперше – це нарешті встановити верховенство права. Тому що зараз правоохоронні органи не захищають бізнес, а займаються кришуванням, рейдерством, наїздами та поборами. А це нереально, допоки залишається на своїй посаді той самий міністр МВС. Також важливими є відкриття ринку землі та початок великої приватизації.
До зміни Кабміну ніяк не ставлюся. Уряд на нас ніяк не впливає – ні в кращий, ні в гірший бік. Ми виживаємо самі по собі.
Найголовніше – щоб знову не змінювалися люди, які працюють нижче. Адже коли прийшла нова влада, вона відразу прибрала всіх попередніх чиновників. І пішов рік на те, щоб призначити нових і ввести їх в курс справи. Тому головне, щоб зараз цей процес якомога швидше закінчився.
Уряд Гончарука асоціювався з тим, що прийшло на хвилі високих очікувань, відкладеного попиту на конкретні дії. Озвучена програма багато обіцяла, але місцями була малореалістичною. Масового припливу інвестицій, яке ставилося на чільне місце, не трапилося. Власне, економічний прорив не відбувся.
З плюсів можна назвати збереження діалогу з МВФ, залучення нерезидентів до ОВДП та подовження держборгу. Це дозволило безболісно пройти пікові виплати минулого року та створило непогану подушку для майбутніх виплат за відсутності траншу МВФ. Збереглася незалежність Нацбанку, інфляція під контролем, подешевшали кредити — це виглядає непогано.
Дуже важливо, щоб новий Кабмін показав спадкоємність позитивних результатів і перейшов від декларацій до справи, зокрема, до ринку землі.
Моє очікування від нового Кабміну — це створення чіткого екшн-плану, чітких KPI та дорожньої карти, щоб кожен громадянин міг поставити оцінку за виконану роботу. Якщо нові міністри не виконують KPI – вони повинні бути замінені.
Повинна бути збережена незалежність Нацбанку. Потрібна реформа судової гілки, зрозумілі законодавчі зміни податкової системи, захист прав власності для залучення інвесторів.
Також у нас назріває величезна проблема в інфраструктурі, яку потрібно терміново вирішувати.
Одне з головних завдань, яке я б поставив новому Кабінету міністрів, — це виведення за будь-яку ціну з «тіні» 50% економіки. Якщо це зробити, то нам не потрібен буде ніякий МВФ. «Відбілювання» цих грошей і створення транспарентної системи відразу ж приверне інтерес зовнішніх інвесторів.
Найбільший плюс уряду Олексія Гончарука – це відсутність корупції. Інших особливих очікувань від цього уряду не було. Адже коли ставиться стратегія залучити $50 мільярдів, а в уряді немає жодної людини, яка хоча б долар залучила у своїй кар'єрі, то сподіватися на чудо не доводиться. Пів року бізнес спостерігав з боку. Але тепер такої можливості немає: ось-ось може вдарити криза. Зараз підприємці вже просто самі готові прийти і своїми руками почати все робити.
Найбільше мене хвилює те, що й у нових урядовців така сама ситуація. Я поки що не побачив людей, які мають такий досвід. Головна проблема у тому, що система не реформована достатньо, щоб не залежати від особистостей.
Важливо побачити, як новий уряд співпрацюватиме з інвесторами. Не тільки з іноземними, але насамперед з локальними підприємцями. Тому що тільки коли локальні інвестори відчують захист та увагу, тоді у нас будуть можливості залучити іноземних інвесторів. Крім того, лакмусовий папірець – це чесна та прозора велика приватизація. Потрібно також вирішити питання оподаткування ФОПів, припинити субсидіювання підприємств олігархів.
Де-факто Зеленський і є прем’єр-міністром України. Це потрібно просто визнати і подивитися з іншого боку, адже тоді саме президент повинен нести відповідальність, а не уряд, який ним призначається.
Якщо чесно, то нічого хорошого я не очікую. Тому що систему треба змінювати докорінно. А не просто набирати нові обличчя, які нічим не відзначилися.
Нам постійно обіцяють послаблення, пільгові режими для середнього та малого бізнесу, який в усіх країнах є основним бюджетоутворюючим елементом економіки. Але ми цього так і не бачимо.
Якщо новий Кабмін буде і далі керувати країною таким же чином, то в результаті ми прийдемо до колапсу. Жодних «весняних» настроїв, на жаль, у мене немає.
Я б не сказав, що за уряду Гончарука було реалізовано якісь проривні проєкти. Щодо інфраструктури, то всі проєкти було напрацьовано раніше, ще при уряді Володимира Гройсмана. Це стосується і проєкту про концесії, левова частка якого була реалізована за Володимира Омеляна. Навіть питання щодо кадрових призначень досі залишилися невирішеними. Простими словами, це було міжсезоння, яке значно затягнулося.
Від нового уряду очікую насамперед прозорих кадрових рішень. Це стосується конкурсів на керівника АМПУ та «Укрзалізниці». Це саме той випадок, коли люди вирішують усе.
По-друге, потрібна зміна моделі парадигми розвитку інфраструктури. Потрібно включати бюджетні механізми, наприклад, через закупівлю пасажирського складу і відхід від субсидування. Або розширювати міжнародне фінансування інфраструктури під держгарантії, під позики через євробонди.
Уряд Гончарука зрушив з місця основні реформи. Йдеться про відкриття ринку землі, приватизацію та оновлення трудового законодавства. Розпочато правильні процеси з реформування митниці.
Але ми так і не дочекались податкової реформи, яку нам обіцяли. Бізнес не розуміє, якою вона буде і чи буде взагалі. Також ми не дочекались рішень щодо створення інфраструктури для компаній, які будують нові потужності, нові заводи або складські приміщення.
Очікування від нового уряду такі самі, що й від попереднього: це завершення всіх розпочатих реформ. Також має бути зрозумілою довготривала політика, на яку бізнес спиратиметься у плануванні розвитку. Складно працювати, коли сьогодні одні правила гри, а за місяць – вже зовсім інші.