На закупівлю всіх будівельних матеріалів, необхідних для повоєнної відбудови, Україні знадобиться близько $100 млрд, заявив Лев Парцхаладзе, президент Конфедерації будівельників України. Це — орієнтовні підрахунки станом на початок 2024 року. Попри те, що більшість продукції країна може виготовити самостійно, вже зараз можна говорити про майбутній дефіцит певних позицій. Адже деякі матеріали виготовляли на заводах, які наразі перебувають в окупації, деякі — у великих кількостях завозили з росії та білорусі. Розповідаємо про те, що знадобиться для відновлення України, чого бракуватиме, а чого буде вдосталь — і що потрібно, аби розвивати внутрішній ринок виробництва будматеріалів.
Чому важливо для відбудови використовувати матеріали, вироблені в Україні
«Всі ми розуміємо, що збитки, які завдає росія Україні щодня, зростають і відбудовувати потрібно буде багато. Вже відомо, що 2024 року планується збільшення фінансування сектору безпеки та оборони, а саме — будівництво фортифікаційних споруд. Тож будівельна техніка та матеріали становитимуть особливу потребу», — каже Парцхаладзе.
Українська промисловість будівельних матеріалів виробляє широкий спектр продукції: цемент, кольорові керамічні плитки, керамічну сантехніку, теплозахисне, профільне та оздоблювальне скло, тепло- і звукоізоляційні матеріали, полімерні будматеріали тощо. Розвинене й вітчизняне виробництво стінових будівельних матеріалів: газобетону, піноблоку, клінкерної цегли та інших.
90% продукції, необхідної для відбудови, може бути виготовлено в Україні, каже Олена Шуляк, голова Комітету ВРУ з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування. Вона зазначає, що використання будматеріалів вітчизняного виробництва допоможе зберегти 100 тис. робочих місць, сприяти збільшенню заробітної плати на $5,6 млрд та податкових надходжень — на $4,4 млрд.
Відбудова у Запоріжжі. Фото: фейсбук Держагентства відновлення
Попри таку оптимістичну оцінку спроможностей України, перед українською галуззю будівельних матеріалів стоїть низка викликів, і для того, аби їх подолати, підприємствам потрібна допомога нашої держави, країн-донорів та міжнародних фінансових організацій.
Україна та її партнери повинні прийняти модель активізації та зміцнення потенціалу відновлення України, яка мінімізує бар’єри для участі вітчизняних виробників будівельних матеріалів у міжнародних проєктах з відбудови, одночасно усуваючи фінансові обмеження. Якщо донори та міжнародні фінансові інституції продемонструють впевненість у тому, що український сектор будівельних матеріалів може задовольнити потреби у відновленні країни, це може підвищити довіру інвесторів та банківську спроможність підприємств у цьому секторі
Скільки цементу потрібно Україні для відбудови
За словами Льва Парцхаладзе, для відновлення зруйнованого під час війни в Україні необхідно буде близько 35 млн тонн чистого цементу. Це робить матеріал ключовим для відбудови.
У 2021 році виробництво цементу в Україні сягнуло рекордної позначки — понад 11 млн тонн. У 2022 році через повномасштабне вторгнення воно скоротилося майже вполовину — до 5,6 млн тонн. Павло Качур, голова Асоціації «Укрцемент», зазначає: у 2023-му справи пішли краще, було вироблено 7,43 млн тонн цементу.
Наразі внутрішній ринок представлений чотирма виробниками: комплекс виробництв «Івано-Франківськцемент»; компанія CRH, що володіє трьома заводами у Хмельницькій, Львівській та Одеській областях; ПАТ «Дікергофф Цемент Україна» з потужностями на Волині та Миколаївщині та ПрАТ «Кривий Ріг Цемент», один з трьох заводів якого розташований на тимчасово окупованій території. У 2023 році CRH та ЄБРР підписали мандатний лист щодо співпраці з метою придбання активів компанії «Дікергофф Цемент Україна».
АТ «Подільський цемент» є одним із найбільших виробників цементу не лише в Україні, а й у Європі. Фото: CRH
Раніше п’ятим виробником цементу в Україні було ПрАТ «Балцем», однак наразі його заводи у Балаклії та Краматорську не працюють.
За словами Качура, зазвичай пік повоєнної відбудови настає на четвертий-п’ятий рік після завершення бойових дій. Можна прогнозувати, що в такий період Україні знадобиться близько 14 млн тонн цементу на рік. На думку експерта, українські виробники спроможні виробляти таку кількість продукції — зокрема, завдяки тому, що розвиток підприємств продовжується навіть зараз.
Повномасштабне вторгнення не зупинило інвестиції в цементну галузь. Наші виробництва розвиваються та розширюються. Наприклад, «Івано-Франківськцемент» побудував два клінкерні силоси, а компанія CRH звела термінал у Вишневому. Це дуже важливо для галузі в періоди пікових навантажень. Як було раніше? Коли в серпні починалось транспортування нового врожаю, цемент відходив на задній план. Вагони з продукцією стояли по всій Україні і не встигали доїжджати до споживача вчасно. Зведення силосів та терміналу — це робота на майбутнє, аби продукція завжди була доступна для споживача.
Водночас Качур доповнює: успіх повоєнної відбудови у багатьох факторах залежить від держави. І важливо, аби у цих процесах Україна спиралася на власного виробника. Зокрема, у 2024 році закінчується строк антидемпінгових мит на цемент російського та білоруського походження. Вітчизняна галузь розраховує на продовження таких заходів, інакше така продукція зможе заходити в Україну з території третіх країн.
Дефіцит яких матеріалів може виникнути під час відбудови
За словами Олени Шуляк, з усіх будівельних матеріалів найскладнішою є ситуація з листовим склом. Наразі очікується, що на один рік відбудови Україна потребуватиме 27 млн м² продукції на загальну суму $165 млн. При цьому єдиний український завод, що виготовляв скло, був зруйнований у 2014 році. Відтоді матеріал імпортували, переважно з росії. Після початку повномасштабного вторгнення поставки з країни-агресора припинились і попит покривають імпортом з ЄС. Через особливості логістики ціни на скло зросли щонайменше на 10-15%.
До 24 лютого 2022 року активно обговорювалося будівництво в Україні заводу з виготовлення скла. На жаль, ініціативу не встигли запустити. Однак є сподівання, що таку ідею підтримають іноземні інвестори. Вважаю, що зараз важливо заохочувати їх будувати свої заводи на території України, адже окрім забезпечення будматеріалами, це напряму впливатиме й на економіку країни, інфраструктуру регіону та робочі місця, а отже і повернення українців додому.
На думку директора інженерно-будівельної компанії Rauta Андрія Озейчука, під час відбудови може бути й дефіцит покрівельних матеріалів. До початку повномасштабного вторгнення близько третини продукції виготовляли зі сталі китайського походження. Наразі сполучення з країною тимчасово припинено. Тож коли у межах відбудови приватних будинків зросте попит на такі матеріали, на Україну чекатиме дефіцит.
Звісно, на ситуацію з будматеріалами впливатиме і те, що деякі українські виробництва були пошкоджені під час воєнних дій або перебували на тимчасово окупованій території. До відновлення таких підприємств Україна буде вимушена імпортувати продукцію, яку раніше могла виробляти самостійно в достатньому обсязі.
Наприклад, на заводи у Маріуполі припадало виробництво близько 40% всього металу в Україні. Навіть якщо після деокупації міста і вдасться відновити потужності, на це знадобиться багато часу — а до того потрібно буде переорієнтувати інші українські виробництва або ж імпортувати матеріали. На українських заводах, що під час повномасштабного вторгнення зазнали руйнувань, виготовлялась і мінеральна вата. Окрім цього, матеріал імпортували з Білорусі — що неможливо тепер, після підтримки країною російської агресії. Це означає, що продукцію, скоріш за все, доведеться закуповувати у європейських компаній, що є дорожчим та логістично складнішим.
Маріупольський металургійний комбінат «Азовсталь» під обстрілами весною 2022 року. Фото: Вікіпедія
Якими мають бути пріоритети відбудови України
Тетяна Дерюгіна, професорка Університету Іллінойсу, зазначає, що важко назвати конкретну цифру, коли мова йде про витрати на повоєнну відбудову. Адже все залежатиме від того, які галузі чи території визначать пріоритетними.
«Наприклад, кількісно оцінити шкоду, завдану довкіллю, дуже складно. І вона буде набагато вищою, якщо врахувати, скільки екологічних збитків було завдано. Зокрема, я говорю про підрив Каховської дамби, екологічну шкоду від обстрілів і бомбардувань, витрати на розмінування, розлите паливо з бойових машин тощо», — зазначає Тетяна Дерюгіна.
На думку Марка Івальді, професора Тулузької школи економіки, найбільших вкладень потребуватимуть транспортна та енергетична галузі.
«По-перше, саме ці сфери є критичними для розвитку держави. А по-друге, будівництво автомобільної та залізничної інфраструктури є дуже дорогим», — наголошує експерт.
Будівництво доріг. Фото: фейсбук Агентства відновлення
Вікторія Тітова, CEO урбан-бюро Big City Lab, зазначає: під час повоєнної відбудови важливо звертати увагу на доступність відновлених просторів та будівель.
Безбар’єрність може здаватися нездоланною проблемою. Адже тут точкові зміни не матимуть сенсу: для того, щоб дістатися до доступної кав’ярні, потрібні пішохідний перехід з пониженням та громадський транспорт, доступний для маломобільних груп населення. Проте можна почати з малого — створення конкретної безбар’єрної локації. І далі системно змінювати простір довкола неї.
Тітова також наголошує: там, де це можливо, потрібно відновлювати пошкоджені будівлі, а не зносити їх, щоб звести нові. Це дозволить зробити процес відбудови екологічнішим.
Лев Парцхаладзе підкреслює: будівельна галузь є потужним мультиплікатором економіки. За останні десять років частка будівництва у ВВП в Україні коливалась від 2 до 4%, а в процесі відбудови, якщо сфокусуватись на залученні інвестицій та розвитку внутрішнього ринку, вона лише зростатиме.
Читайте також
