Лише за вісім днів 2020 року в світі відбулося достатньо подій, які могли б наблизити світову економічну кризу. Зокрема, подорожчання золота до шестирічного максимуму, зростання цін на нафту через загибель іранського генерала Касема Сулеймані, командувача підрозділу «Аль-Кудс» Корпусу вартових ісламської революції. Сюди ж варто додати і уповільнення зростання економіки США і Німеччини.
У зв'язку з тим, що розмови про можливу кризу почалися ще минулого року, а зараз ситуація погіршується, 
вирішив дізнатися у економічних експертів про те, як вона позначиться на економіці України і чи є ймовірність того, що цей рік ми проживемо без кризи.
Кризи — це нормальні явища в ринковій економіці. Остання глобальна фінансово-економічна криза 2008-2009 років показала, що рано чи пізно криза настає для вирішення накопичених деформацій та дисбалансів. Тому питання не в тому, чи вона настане, а лише в тому — коли. Ніхто точно цього не знає, але що ми можемо побачити сьогодні — це уповільнення глобальної економіки, особливо в найбільш розвинених європейських країнах, а також у Китаї.
Вплив кризи на економіку та промисловість України залежатиме від масштабної глибини кризи. Економічне сповільнення того ж Китаю негативно впливає на українську промисловість, наприклад, залізну руду та металургію.
Найкраща готовність до кризи на рівні країни полягає у накопиченні фіскальної подушки, щоб можна було стимулювати сукупний попит під час кризи. Ще одна дуже важлива передумова кризи — гнучкий ринок праці, який дозволяє компаніям швидко скоротити зайнятість у разі втрати тимчасових контрактів. Для компаній найкраща стратегія схожа — мати резерви, аби бути гнучкими.
Зараз усі навпаки говорять про те, що ризики світової кризи проходять. Це пов'язано з тим, що США і Китай почали знаходити порозуміння у питанні торговельної війни. Ситуацію з тим же Brexit також більш-менш залагодили.
З початку 2019 року всі хвилювалися і прогнозували погіршення ситуації, думаючи, що Євросоюз увійде в рецесію, а зараз я чую думки абсолютно протилежного плану. У розмовах про глобальну економіку також присутній якийсь обережний оптимізм.
Єдине, що може не дуже позитивно змінити ситуацію, це конфлікт у Перській затоці, який ми спостерігаємо в останні кілька днів. Але, якщо не враховувати це, то про кризу 2020 року вже ніхто не говорить.
Найчастіше криза настає тоді, коли на неї не чекають. Тому, враховуючи те, що про можливу світову кризу говорять вже близько пів року, ті, хто міг застрахуватися, уже мінімізували можливі ризики, що у свою чергу робить наступ кризи менш імовірним.
На даний момент максимум того, що ми маємо, це погіршення стану світової економіки на тлі торгових воєн, але я не можу назвати це кризою. Якщо ж вона і буде, то торкнеться перш за все ринку сировинних товарів (метал, залізна руда), на якому зараз спостерігається падіння ціни і попиту.
Що стосується захисту в разі, якщо криза усе-таки настане, то тут потрібно зменшити частку ризикованих активів, які створюють компанії фінансового сектора, очікуючи економічного зростання.
Федеральна резервна система США оцінює ймовірність економічної кризи 2020 року на рівні 24%. Економісти ж Bloomberg вважають, що її ймовірність близько 29%.
Природно, вона погано відіб'ється на промисловості і бізнесі. Зокрема, ціни на українську сировину впадуть, що спричинить спад сировинної економіки.
Аби мінімізувати вплив кризи на бізнес, він повинен підвищувати ефективність, знижувати вартість капіталу і намагатися рости. З останнім під час кризи туго, але тим не менше ті, хто подумали про перераховані фактори раніше, цілком зможуть відкусити шматок у конкурентів, що зазнали лиха, і скористатися кризою для збільшення ринкової частки.
Якщо у світі все-таки станеться криза, то на українську промисловість вона мало вплине, тому що вона і так у кризі, падаючи кожен рік все більше і більше. Зараз ми спостерігаємо регрес від промисловості, яка і так наразі грає невелику роль в економіці, до сільського господарства.
Криза також не вплине на експорт одягу, машинобудівну промисловість і деревообробку. Але на обсяги переробної промисловості, а саме на металургію і виробництво металопрокату — так.
Читайте також
