У січні Кабінет міністрів направив до Верховної Ради «Закон про працю» №2708, запропонований міністром економіки, торгівлі та сільського господарства Тимофієм Миловановим. На думку уряду, документ дозволить створити один мільйон робочих місць, зменшити безробіття та вивести з «тіні» нелегальний ринок праці.
Цю ініціативу ми вирішили обговорити з двома антагоністами: головою Федерації профспілок України Григорієм Осовим, людиною з соціалістичними, якщо не комуністичними поглядами; а також з представником Європейської Бізнес Асоціації Ігорем Гоциком. Вона об'єднує найбільші компанії країни, зокрема й транснаціональні.
Про відношення до законопроєкту
Григорій Осовий: «Я вважаю «Закон про працю», запропонований Тимофієм Миловановим, неприйнятним. По-перше, через негарантування прав працівників, по-друге, через те, що з його допомогою держава ухиляється від забезпечення прав та свобод громадян, адже переносить регулювання трудових відносин на рівень підприємств. Цим законом також усуваються всі професійні спілки, які представляють працівників, тим самим позбавляючи останніх захисту».
«Цей законопроєкт є фактично напівфабрикатом, який не забезпечує належного регулювання трудових відносин і потребує кардинального перегляду».
Григорій Осовий
Голова Федерації профсоюзів України
Ігор Гоцик: «Закон про працю» допоможе послабити державне регулювання і зробить його більш робочим. Ми зараз маємо дуже високий рівень нелегальної зайнятості населення та відтік робочої сили. Умови праці робітників не повинні базуватися на принципах діючого зараз Кодексу, а мають бути предметом домовленостей між роботодавцем і працівником».
«Ми, як бізнес, вважаємо, що запропонований проєкт закону — найкращий за усі проєкти, які ми бачили протягом останніх 20 років».
Ігор Гоцик
Керівник Департаменту з представництва інтересів компаній-членів Європейської Бізнес Асоціації
Про підготовку законопроєкту
Григорій Осовий: «При підготовці цього законопроєкту уряд обговорював його з Європейською Бізнес Асоціацією, Американською торговельною палатою та іншими, але не з нами. Як сторона профспілок ми отримали проєкт 27 грудня, за півтори години до засідання Кабміну, і за цей час мали провести всі погоджувальні процедури.
«Це було повне ігнорування принципів сторони», — додав він.
Ігор Гоцик: «З листопада місяця Міністерство економіки і профільний комітет зустрічались не лише з Європейською Бізнес Асоціацією та Американською торговельною палатою, а й з усіма профільними гравцями, котрих цікавило регулювання трудової сфери. Представники ж профспілок на ці зустрічі не з’являлись. Над цим законопроєктом ми працюємо вже пів року, і я не думаю, що у Федерації профспілок немає ресурсів для залучення до цієї дискусії».
Про права та гарантії працівників
Григорій Осовий: «Згідно із законопроєктом, уся влада і можливості передаються роботодавцю, який сам визначатиме всі умови для працівника.
Держава ж втручатися більше не зможе і не гарантуватиме громадянам відповідного захисту.
До того ж цим законом нівелюється гарантування зарплати, яка зараз має бути не нижче прожиткового мінімуму. Також знімається зобов’язання держави визначати умови проведення індексації зарплати на рівень інфляції, у шість разів знижується норма відшкодування за роботу в шкідливих умовах праці та у п’ять — вартість роботи в понадурочний час. Крім того, цей закон не гарантує того, що працівник матиме 40-годинний робочий тиждень, адже роботодавець в індивідуальному трудовому договорі може домовитися з ним про кількість робочих годин».
Ігор Гоцик: «У проєкті закону фактично зберігаються всі соціальні гарантії на випадок втрати працездатності або звільнення. Тобто працівник може стати на облік у службі зайнятості й отримати певний відсоток від своєї заробітної плати. Що стосується служби в армії, то за працівником зберігається і місце роботи, і зарплата. Що стосується зарплати, то розмір мінімального заробітку цим законопроєктом не відв’язується і платити працівникам менше прожиткового мінімуму буде не можна».
Про звільнення працівників
Ігор Гоцик. «Зараз роботодавець не може звільнити працівника, навіть якщо той не виконує свою роботу, а у випадку порушення ним закону звільнити його можна лише після відповідного рішення суду».
Григорій Осовий: «Сьогодні в Україні передбачені можливості для звільнення працівника. Аде потрібно мати докази того, що він не виконує своїх службових обов’язків або зловживає своїм положенням. Після двох доган можна ставити питання про звільнення такого працівника і навіть притягнути його до дисциплінарної чи матеріальної відповідальності».
Про трудові договори
Ігор Гоцик: «У законопроєкт закладено норму про застосування різних видів трудових договорів: строкових, безстрокових, учнівських, сезонних та з ненормованим режимом праці. Це дасть змогу підлаштовуватися під нашу розгалужену систему ІТ-спеціалістам та працівникам інших галузей, які не знаходяться на робочому місці протягом восьми годин кожного робочого дня».
Григорій Осовий: «Дійсно, сьогодні основна форма трудового договору — безстрокова. Однак сфера строкових договорів чітко визначена законодавством, а новим законом це може анулюватися, і працівники просто боятимуться, що завтра їм скажуть: «Договір закінчився — йди на вулицю», після чого вони прийдуть за допомогою до держави як малозабезпечені».
Про тіньовий сектор
Ігор Гоцик: «Роботодавці, які працюють у тіньовому секторі, можуть застосовувати примусову працю робітників. Такий сектор в Україні присутній через застаріле законодавство, яке не дозволяє працівнику і роботодавцю працювати у гнучких умовах.
Чинне зараз законодавство стимулює робітника йти у тіньовий сектор, адже там він отримуватиме більшу зарплату. Треба лібералізувати діючі нині норми і зробити легальну зайнятість простою і доступною для кожного громадянина».
Григорій Осовий: «Відповідальні роботодавці повинні протестувати проти тіньового сектора, адже у них різні конкурентні умови. Тіньовий бізнес не сплачує єдиний соціальний внесок та ухиляється від сплати інших податків і зборів. А сам працівник не відраховує на своє страхування, тобто теж не виконує свої функції щодо майбутнього забезпечення».
Про профспілки
Ігор Гоцик: «Є деякі компанії, в яких функціонують 12 профспілок і вони між собою фактично ведуть ринкову гру за кошти роботодавця. Кожній з них роботодавець має виділяти не менш ніж 0,3% фонду оплати праці підприємства на культурно-масові та оздоровчі заходи. При цьому він навіть не може проконтролювати, куди ці кошти витрачаються».
Григорій Осовий: «Роботодавець нічого не сплачує професійним спілкам, він здійснює перерахування профспілкових внесків, які сплачує сам працівник. Але останній подає заяву роботодавцю з проханням через систему колективного договору перераховувати його внески певній спілці».
Читайте також
