Ля Палісіада
Драма, події якої розгортаються 1996 року, за кілька місяців до підписання мораторію на смертну кару — дебютна робота режисера Філіпа Сотниченка. В український прокат фільм вийде 11 січня 2024 року.
Офіційний трейлер фільму «Ля Палісіада»
«Це ігрове кіно, яке маскується кримінальною драмою про розслідування вбивства міліціонера, але по суті є дуже крутою рефлексією про те, як кіно, плівка, документація можуть слугувати димовими завісами, що приховують правду. Мені здається, «Ля Палісіада» — це маркер виходу українського кіно на новий рівень. Режисер-кіноман робить свою справу: у фільмі відчувається вплив того, що Філіп подивився і чим надихався, утім, це оригінальна робота, з багатьма шарами сенсів та культурних кодів», — говорить кінокритикиня та кураторка «Київського тижня критики» Дарія Бадьйор.
Цю стрічку фільмом року також вважає кінокритик, куратор «Київського тижня критики» Сергій Ксаверов: «Для дебюту це неймовірно зрілий фільм — кінематографічно і концептуально. Це фільм зі складною кіномовою. Це дуже дисципліноване кіно і водночас вибагливе до глядача, що є рідкісним поєднанням. При цьому цей фільм розповідає про наші 90-ті, не спрощуючи декаду і не уникаючи тих проблем, з якими зазвичай наші фільми про 90-ті не хочуть мати справу».
Памфір
Трагічна історія заробітчанина на прізвисько Памфір, якого не відпускає власне минуле. Дещо Шекспірівська драма, що наслідує класичні сюжети, але розгортається в реаліях сучасної України.
На окрему увагу заслуговує яскрава й водночас лякаюча сцена «Маланки». Її відображення у «Памфірі» поєднує традиції різних сіл Івано-Франківщини та Буковини. Костюми та інший реквізит з «Маланки» можна було побачити на виставках в Україні.
Офіційний трейлер фільму «Памфір»
Дебютний фільм Дмитра Сухолиткого-Собчука показували на фестивалях 2022 року, але у прокат він вийшов навесні 2023-го. Тому стрічка — у списках кращих фільмів України два роки поспіль. Зараз «Памфір» доступний на Netflix в Україні.
«Це дуже зріла та цільна режисерська робота. Сухолиткий-Собчук демонструє обізнаність не тільки в режисурі, але і в релігійних питаннях, адже фільм наповнений як явним, так і прихованим символізмом, — вважає Кирило Пищиков, кінокритик, член Спілки кінокритиків України. — Стрічка досить детально показує і протестантську церкву, і Маланку, і напругу між сповідувачами різних конфесій. Самого Памфіра можна читати і як біблійного героя, і як міфологічного, хоча це приховано за його звіриною харизмою. «Памфір» — кіно багатошарове з різноманітними підтекстами, і водночас досить доступне і просте для розуміння».
20 днів у Маріуполі
Безжальна та правдива документальна робота Мстислава Чернова, матеріал для якої відзняли у Маріуполі у перші дні повномасштабного вторгнення, а потім — вивозили гуманітарним коридором.
«Жорстка, пронизлива та болісна документалістика про події в Маріуполі на початку повномасштабного вторгнення. Це кіно, яке неможливо дивитись без сліз, але яке потрібно подивитись кожному, хто хоче зрозуміти, які злочини в Україні зробила росія», — каже Кирило Пищиков.
Офіційний трейлер фільму «20 днів у Маріуполі»
Саме цей фільм потрапив від України у шортлист «Оскара» одразу у двох категоріях: «найкращий документальний фільм» і «найкращий іноземний фільм». На фестивалі незалежних фільмів Sundance стрічка отримала приз глядачів.
Залізні метелики
Історія збиття пасажирського літака MH-17 (Амстердам – Куала-Лумпур), у який 17 липня 2014 року поцілив російський «Бук». Історія про те, як росія брехала світові про цей злочин.
Документальна робота Романа Любого, знята у копродукції з Німеччиною, була представлена на Sundance та Берлінале.
Офіційний трейлер фільму «Залізні метелики»
«Стрічка показує політику брехні росії як основу їх світобачення. Вперше в історії української документалістики ми бачимо такий довершений твір у жанрі гібридного доку — поєднання фіксації подій, журналістського розслідування, ігрових сцен, анімації та перфомансів у виконанні пластичного театру. І все це має на меті розповісти правду про збиття малайзійського цивільного літака над Донбасом, а також розказати, до чого це призвело сьогодні, — ділиться думкою кінокритикиня Єлизавета Сушко. — Це кіно більше розраховано на іноземну аудиторію. Але для українського глядача відкриваються додаткові площини, незрозумілі європейцям чи американцям. Я подивилася його на Берлінале в лютому 2023 року і досі тримаю стрічку в ТОП-3 українських фільмів року».
Ми не згаснемо
Дарія Бадьйор також відзначила документальний фільм «Ми не згаснемо» Аліси Коваленко. 2023 року картина стала фільмом-відкриттям міжнародного фестивалю Docudays.
Трейлер фільму «Ми не згаснемо»
У фокусі стрічки — пʼятеро підлітків Луганщини, що уперше серйозно замислюються про власне майбутнє. Надворі 2019-й, війна з росією іде вже пʼятий рік, і герої фільму мріють вирватися з безнадійності прифронтової зони. Несподівано у Лізи, Лєри, Іллі, Андрія та Руслана зʼявляється шанс — їх запрошують в експедицію до Гімалаїв.
Читайте також
