На акцію протесту вийшли прихильники 11 партій, які не пройшли в парламент. Фото: скріншот
Після виборів до парламенту, що пройшли 4 жовтня, опозиція 5 жовтня вийшла на масові акції. Протестувальники не згодні з попередніми підсумками голосування, згідно з якими в парламенті опиняться чотири партії, три з яких — провладні.
Відразу після закінчення голосування більшість партій, які не пройшли до парламенту, закликали своїх прихильників вийти на мітинг на центральну площу столиці країни — Бішкеку.
Після закінчення мітингу його учасники спробували штурмувати будівлю парламенту, де також розташований офіс президента країни. Загалом у центрі міста, за оцінками ЗМІ, зібралися майже 3 тис. осіб. Міліція і ОМОН почали розганяти протестувальників. Вони застосовують водомети, сльозогінний газ і світлошумові гранати, відтісняючи присутніх із центральної площі міста. Протестувальники блокують найближчі вулиці сміттєвими баками й підпалюють їх, а також розбирають бруківку.
У МОЗ країни повідомили, що постраждали двоє силовиків — їх закидали камінням. До швидкої допомоги надійшло 14 викликів, загалом постраждали 16 осіб.
На акцію протесту вийшли прихильники 11 партій. Вони вимагають скасувати підсумки виборів і провести повторне голосування. За їх твердженням вибори були дуже брудними, а результати голосування сфальсифіковані.
Контекст. Киргизький парламент — Жогорку Кенеш — однопалатний, обирається на п'ять років. Його нинішній склад — 120 депутатів від шести партій. Правлячу коаліцію в цьому парламенті складають три партії: Соціал-демократична партія на чолі з колишнім президентом Алмазбеком Атамбаєвим, «Киргизстан» і «Бір Бол». Парламентська більшість висуває прем'єр-міністра, який має в країні значні повноваження.
У політичному житті Киргизстану парламент відіграє істотну роль. Він в певні періоди виступав серйозним опонентом уряду і президенту, а боротьба партій є реальністю.
Особливість Киргизстану, що впливає на парламентські вибори, полягає в тому, що партії в республіці шикуються не під стратегії і програми, а під впливові фігури, за якими стоять інтереси сімей, груп з тих чи інших регіонів.