На тлі ускладнення глобальних ланцюгів постачання та низки криз, таких як війна росії проти України, зростаюча інфляція, пандемія Covid-19 тощо, державні підприємства (ДП) стали важливим інструментом підтримання стабільності в критичних галузях економіки та сферах постачання. Саме через це в останні роки міжнародні фінансові установи, включаючи ЄБРР, почали все більше звертати увагу на ДП, розуміючи їх важливість для економіки в цілому та приватного сектора зокрема. І справді, фінансово стабільні ДП, що працюють за зрозумілими «правилами гри» — це, серед іншого, шлях до покращення інвестиційного клімату та залучення нових інвестицій, зокрема і в приватний сектор.
Роль державних підприємств у економіці
У минулому українські ДП здебільшого були синонімом тягаря для подальшого економічного розвитку та рудименту пострадянського минулого, особливо коли мова заходила про ті з них, що конкурували з більш інноваційним та ефективним приватним бізнесом. Натепер частка неефективних ДП все ще лишається значною, і навіть після 20 років незалежності держава все ще має у власності більше 3000 ДП, з яких близько 85% є збитковими або взагалі існують лише на папері.
Проте з початком повномасштабної війни очевидним став і інший бік медалі: ДП можуть та мають відігравати важливу роль у забезпеченні стійкості та стабільності всієї економіки, особливо у сфері критичної інфраструктури, постачання, транспорту та зв’язку. Очікується, що їхня роль буде важливою і у післявоєнній відбудові України, яка, за даними RDNA3, вимагатиме $486,2 млрд.
Зважаючи на це, удосконалення корпоративного управління у ДП та приведення його у відповідність до міжнародних стандартів (наприклад, стандартів ОЕСР) має стати одним з ключових кроків подальшого реформування державного сектору та виконання умов міжнародних донорів, зокрема й на шляху до отримання подальших траншів МВФ. Ефективні ДП також матимуть позитивний вплив на державний бюджет України. Так, прибуткові компанії є одними з найбільших платників податків, тоді як збиткові ДП стають лише додатковим навантаженням на і без того виснажений держаний бюджет через необхідність субсидіювання.
Однак на цьому шляху дуже важливо дотримуватися певного балансу між нагальними потребами держави (зокрема, наповненням державного бюджету задля фінансуванням оборони країни та підтримання критичної інфраструктури), середньо- та довгостроковими соціальними та економічними задачами самого ДП, а також потребами та принципами сталого розвитку в більш глобальній перспективі.
Беззаперечним є й те, що реформування корпоративного управління має бути тісно пов’язане з проведенням супутніх секторальних реформ, особливо там, де мова йде про так звані «природні монополії» (де певні зміни у ДП можуть вплинути на весь сектор і навпаки). Наприклад, такі ДП як «Нафтогаз», ОГТСУ, «Укренерго» та «Енергоатом» є рушійною силою всього енергетичного сектору країни. Але окрім корпоративного управління, цей сектор має низку інших проблем, які вимагають власне секторальних змін та реформ. Зокрема, мова йде про подальшу імплементацію європейського законодавства, відхід від концепції PSO, забезпечення платоспроможності та «стійкої» схеми підтримки відновлюваної енергетики та виплат за «зеленим» тарифом тощо.
Все це має бути враховано в розробці подальшого нормативного регулювання, стабільної та прогнозованої дивідендної політики щодо ДП (як елементу корпоративного управління) та секторальних інструментів впливу.
Закон щодо вдосконалення корпоративного управління у держаних компаніях
Рухаючись цим курсом, Верховна Рада 22 лютого 2024 року прийняла у другому читанні довгоочікуваний законопроєкт №5593-д щодо вдосконалення корпоративного управління у держаних компаніях (Закон), який є важливою складовою реформування державного сектору економіки та подальшого наближення України до стандартів країн ОЕСР. Прийняття Закону також є однією з умов для вступу до ЄС та отримання чергового траншу від МВФ. Закон був попередньо розроблений за підтримки USAID, ЄБРР, МВФ та ОЕСР і внесений та проголосований у першому читанні ще у липні 2021 року.
Закон фактично адресує вимоги міжнародних фінансових установ щодо усунення прогалин законодавства та забезпечення більшого захисту від політичного тиску. Протягом всього часу незалежності України корпоративне управління у ДП характеризувалося високим рівнем політичного втручання, незрозумілими межами відповідальності та відсутністю підзвітності. Навіть після спроби вирішити ці питання шляхом запровадження наглядових рад проблеми нікуди не поділися, адже утворені наглядові ради не були цілком незалежні, а рішення про призначення виконавчих органів завжди були у своїй більшості політичними.
Закон спрямований на посилення ефективності менеджменту та зменшення політичного тиску при його призначенні та прийнятті рішень, а також, звісно, мінімізацію корупції. Хоча фінального тексту Закону все ще немає у публічному доступі, за відкритими джерелами основними новелами мають стати:
- запровадження політики власності (частинами якої будуть політика винагороди керівників і членів наглядових рад та державна дивідендна політика), яка затверджуватиметься урядом та визначатиме, навіщо держава володіє ДП та які завдання ставить перед ними;
- наглядові ради матимуть більше простору для дій в обмін на збільшення відповідальності; зокрема, вони затверджуватимуть фінансові, стратегічні та інвестиційні плани на основі політики державної власності;
- уряд матиме змогу затвердити порядок оцінки діяльності наглядових рад та процедуру визначення винагород задля більшої прозорості;
- нормативи для дивідендів будуть закріплені в окремій дивідендній політиці на основі потреб певної галузі та окремих ДП;
- наглядові ради будуть зобов’язані затверджувати стратегічні плани розвитку;
- для наглядових рад буде передбачений вичерпний перелік підстав для звільнення;
- комплаєнс та внутрішній аудит мають замінити ревізійні комісії.
Не дивлячись на безумовно позитивні нововведення Закону, не всі вони набиратимуть чинності разом з іншими нормами. Так, очікується, що деякі основні норми (наприклад, щодо затвердження стратегічних та фінансових планів, а також дивідендів) не будуть працювати протягом строку дії воєнного стану та 12 місяців після нього.
Безумовно, Закон є важливим кроком на шляху до вдосконалення корпоративного управління у держаному секторі. Але не менш важливими стануть і підзаконні нормативно-правові акти, які будуть прийняті на виконання Закону, а також подальші супутні реформи. Наразі розробка таких актів є пріоритетним напрямом роботи Мінекономіки на 2024 рік. Саме після їх прийняття та застосування на практиці буде зрозуміло, чи реформа рухається правильним шляхом і чи будуть якісно вирішені всі нагальні проблеми.
Автори:
- Марʼяна Саєнко, старша юристка корпоративної практики CMS Cameron McKenna Nabarro Olswang
- Ігор Павлюков, юрист корпоративної практики CMS Cameron McKenna Nabarro Olswang
Читайте також
