Фото: The Page
«Укрнафта» готується до того, щоб вирішити питання своєї заборгованості. «Нафтогаз», який є акціонером компанії, нещодавно затвердив рішення про повернення боргу нафтовидобувної компанії. Як наслідок, добувач нафти зможе вирішити проблему своєї податкової заборгованості, що виникла перед державою. Саму угоду вже схвалила наглядова рада «Укрнафти», і останнє слово наразі залишилося за Кабміном. Про те, що найближчим часом буде з головним нафтовидобувачем країни, читайте в інтерв'ю The Page з членом наглядової ради компанії Андрієм Бойцуном.
— Що являє собою нова наглядова рада «Укрнафти»?
— «Укрнафта» мала наглядову раду і раніше. Єдине, що вона повністю складалася або з представників «Нафтогазу», або з представників міноритарних акціонерів. І акціонери домовилися створити самостійну наглядову раду. Тобто до неї входить два представники міноритарних акціонерів, три представники «Нафтогазу» – разом п’ять осіб. А більшість – шість членів наглядової ради – незалежні. Я один із таких незалежних членів наглядової ради. Ми отримали нормальні традиційні повноваження для наглядової ради: затверджувати стратегію, призначати, звільняти менеджмент і так далі. Перед призначенням наглядової ради акціонери, оскільки вони мали на це повноваження, звільнили голову правління компанії.
— Що входить у ваші обов’язки в наглядовій раді?
Наглядова рада має традиційні повноваження. Тобто вона направляє роботу менеджменту. Відповідно, вона має повноваження звільняти та призначати менеджмент. Вона визначає стратегію компанії і дає свої рекомендації щодо фінансового плану.
— Наглядова рада, як я сказав, має традиційні повноваження. Тобто вона направляє роботу менеджменту. Відповідно, вона має повноваження звільняти та призначати менеджмент. Вона визначає стратегію компанії і дає свої рекомендації щодо фінансового плану. Зрозуміло, як і будь-яка нова наглядова рада, перші місяці ми витратили на організацію роботи. Тобто це затвердження положень, створення комітетів і таке інше. Особисто я є головою комітету з призначень. До нього входить п’ятеро людей. Очолюю його я. Задача комітету – це, власне, оцінювати роботу менеджменту, давати пропозиції щодо призначень і звільнень.
— Як загалом ви оцінюєте те, що відбувається в «Укрнафті»?
— Я би сказав, що на сьогодні ця компанія має величезний потенціал для зростання, який стримується через невизначеність ситуації із податковим боргом. Тобто зараз існує досить дивна ситуація, коли «Нафтогаз», схоже, винен «Укрнафті», «Укрнафта» винна державі, держава винна «Нафтогазу» за різні речі. «Нафтогаз» винен «Укрнафті» за колись поставлений газ, «Укрнафта» винна державі через податки, держава винна «Нафтогазу» за PSO, за спецобов’язками. І якби ця ситуація вирішилася, то «Укрнафта» отримала би простір для інвестування, якій є абсолютно необхідним на сьогодні, тому що компанія працює на виснажених свердловинах. Відповідно, маючи змогу інвестувати, вона би змогла значно наростити видобуток.
— А що зараз з боргом «Укрнафти»?
Була пропозиція, яку, на жаль, заблокував Кабінет Міністрів кілька місяців тому, яка полягала у тому, щоб зробити розрахунок між трьома сторонами: «Нафтогазом», «Укрнафтою» та урядом.
— «Укрнафта» стабільно виплачує свій борг. Була пропозиція, яку, на жаль, заблокував Кабінет Міністрів кілька місяців тому, яка полягала у тому, щоб зробити цей розрахунок між трьома сторонами, про які я сказав, тобто це «Нафтогаз», «Укрнафта» і уряд. Пропозиція полягала у тому, щоб уряд розрахувався з «Нафтогазом» за ті спеціальні обов’язки, які виконував «Нафтогаз» на вимогу уряду, але уряд з ним не розрахувався. «Нафтогаз» розрахувався би з «Укрнафтою» за той газ, який поставлявся раніше. «Укрнафта», відповідно, розрахувалася би із державою за ті податки, за які вона повинна сплатити. Кабінет Міністрів прийняв рішення яким дав собі повноваження затверджувати такого роду транзакції.
— Які ще питання роботи «Укрнафти» треба вирішити?
— Питання вертикальної інтеграції. Тобто «Укрнафта» на сьогодні видобуває нафту і газ, потім переробляє її, а потім продає нафтопродукти на заправках. Так ось, між апстрімом, тобто видобутком, і даунстрімом, тобто продажем на заправках, є мідстрім – це переробка. І для того, щоб переробляти нафту, вона має продавати ці нафтопродукти на аукціоні, який регулюється державою. Тобто там абсолютно дивна ситуація, коли є один покупець, є один продавець, і вони при цьому проводять між собою аукціон. Тобто вирішення питання мідстріму, питання переробки – це дуже важливо для того, щоб компанія могла забезпечити весь ланцюжок. Ну і ще одне питання – це підвищення ефективності. Я би сказав, що на сьогодні технології розвинені для того, щоб на таких виснажених свердловинах, на яких працює «Укрнафта», з більшою ефективністю видобувати нафту і газ. І компанія над цим зараз працює.
Абсолютно дивна ситуація, коли є один покупець, є один продавець, і вони при цьому проводять між собою аукціон.
— Як ви ставитеся до ідеї віддати газові родовища «Нафтогазу», а у відповідь включити в компанію «Укртатнафту»?
— Особисто я над цим не розмірковував. Скажімо так, мені не відомі деталі такого можливого розподілу. На перший погляд він мені здається просто неактуальним. Що дійсно важливо – це вирішити питання з переробкою, тобто для того, щоб компанія могла, видобуваючи нафту, спокійно переробляти її і продавати на заправках.
— І фінальне питання стосовно того, що загалом за скандали були при призначенні членів наглядової ради в інших компаніях. Ви знаєте, що Шевкі Аджунер сьогодні входить до наглядових рад принаймні трьох компаній: «Укренерго», «Укрзалізніці» і «Ощадбанку». Дехто бачить тут конфлікт інтересів. Як ви до цього ставитесь?
— Особисто я, як науковець у галузі корпоративного управління, якого запросили допомогти з реформою корпоративного управління п’ять років тому, не можу бути задоволений тими результатами, які є на сьогодні. З одного боку, це стосується незакінченості цієї реформи. Наприклад, наглядові ради у державних компаніях не мають тих повноважень, які мали б отримати. Вони не завжди мають можливість призначати, звільняти керівництво компанії; не мають можливості затверджувати фінансові плани. Без цих інструментів наглядові ради не є незалежними до кінця.
Якщо говорити про конкретні призначення, це, дійсно, часто важкий і складний політичний процес, хоча він не мав би бути політичним. Ми працювали над тим, щоб саме його максимально ізолювати від політики. На сьогодні я не можу прокоментувати деталі конфліктів інтересів, про які ви кажете, але якщо ви маєте на увазі рішення Національного банку, то я не здивуюся, якщо Нацбанк дасть такого роду аргументи. Я, на жаль, поки що не почув аргументів Національного банку. Але в теорії дійсно може бути таке, що у деяких членів наглядових рад є конфлікти інтересів. І якщо є, то це треба виправляти. Виправити це можна, позбавившись членства в одній з наглядових рад. Якщо конфлікти інтересів не дуже суттєві, то це можна вирішити через утримання від голосування по питаннях, по яких присутні ці конфлікти.