Кінооглядач Дмитро Слівний про фільми, які не можна пропустити
- «Поклик пращурів»
Фото: Ukrainian Film Distribution
Те літо — 91-го — я запам'ятав дуже добре. Дорослі слухали «Лебедине озеро» та ловили «Голос Америки» у зв'язку з серпневим путчем, а я запоєм читав на дачі під Бердянськом «Поклик предків» Джека Лондона. З цієї книги розпочався мій особистий переворот у сприйнятті життя, а світ білої безмовності, пригод, холоду, експедицій у пошуках золота, світ суворих людей і собак назавжди оселився у моїй душі.
Але зараз про чергову екранізацію за мотивами суперхіта. До речі, попри всю суворість лондонівського оригіналу, на фільм рекомендую взяти дітей. Віскі буде слабоалкогольним, а в кадрі нікого не зжеруть.
Фото: Ukrainian Film Distribution
Для таких шанувальників оповідань Джека Лондона, як я, попередження: класичний сюжет зі значною частиною його романтики зник. Його замінив сценарій за мотивами «Поклику предків», тобто написаний за чіткими канонами голлівудської драматургії: герой долає суворі випробування, але нарешті знаходить друзів, а потім всі живуть довго та щасливо.
Про сюжет фільму. Це історія Бака — дружелюбного пса, метиса сенбернара та пастушої вівчарки. Вагою під 140 фунтів (75 кг). Розмірене родинне життя цього крем'язня перевернулося з ніг на голову під час золотої лихоманки 1880-х. Початок — приблизно як у книзі.
Фото: Ukrainian Film Distribution
Далі Бака викрадають з будинку в Каліфорнії, перевозять до дикої та холодної Аляски, де продають і запрягають в упряжку поштової служби. А от далі — найцікавіше. Бак шукає та знаходить своє місце в житті. Причому не так через необхідність виживання серед собак і вовків, як серед людей. А свою людину він знаходить в особі Джона Торнтона у виконанні кращого в світі актора — Харрісона Форда.
Фото: Ukrainian Film Distribution
Їхні лінії життя розвиваються паралельно. Коли пес починає відчувати поклик природи та виходить з ролі кімнатного собаки, Торнтон переживає сімейну драму, кінчає з алкоголем і переїжджає на природу. Де знаходить те, чого не шукає, — золото. І собака в цій низці подій стає для нього другом і провідником до самого себе.
До речі, образ лондонівського Бака дуже нагадує собаку режисера Кріса Сандерса — метиса сенбернара та шотландського колі. Коли я дізнався про це, то відразу все зійшлося: відчувається, що знімав собачник. Це помітно і в прояві собачої психології, і в зображенні персонажів-собак зі своїми типажами, в зображенні їхніх стосунків у зграї. Життя та служба. Навіть легкий собачий флірт — все це виглядає органічним у міміці та рухах.
Фото: Ukrainian Film Distribution
Безумовно, сюжет набагато глибший. Він піднімає питання сенсу життя, впливу цивілізації на людину та протиставляє обмеження суспільства дикості природи. Але навіть у цій (хоча й дещо інфантильній) екранізації вам буде чим посмакувати, над чим замислитися і над чим посміятися. І головне: це кіно про те, що людина — це лише людина, яка може шукати пригод, пускатися у великі авантюри, але не шкодити нікому та нічому.
Режисер: Кріс Сандерс
Тривалість: 100 хвилин
- «Річард Джуелл»
Фото: Kinomania Film Distribution
89-річний Клінт Іствуд прожив і проживає в кінематографі не одне життя. Відчайдушний ковбой, який красиво постарів, ще за життя став класиком кінематографу, великим оповідачем життя простої людини. «Річард Джуелл» — нова режисерська робота Клінта Іствуда. До зйомок цієї історії, що відбулася під час Олімпійських ігор в Атланті в 1996 році, він готувався впродовж п'яти років.
Фото: Kinomania Film Distribution
У центрі сюжету — звичайний охоронець Річард Джуелл (його грає Пол Уолтер Хаузер). Завдяки своїй активності й ініціативності він врятував сотні життів, виявивши рюкзак з бомбою. Унаслідок цього — 2 загиблих, 111 поранених. Жертв могло бути набагато більше, якби не пильність охоронця. Він вчасно помітив підозрілий рюкзак і підняв тривогу, попри скепсис поліцейських.
Фото: Kinomania Film Distribution
Так Річард Джуелл став героєм і улюбленцем країни. Але лише на три дні – допоки в газеті Atlanta Journal не вийшла бездоказова стаття про те, що в організації вибуху ФБР підозрює безпосередньо Джуелла. Самотній син надмірно турботливої мами, любитель зброї та влади, з загостреним почуттям відповідальності — він ідеально відповідав опису терориста.
Фото: Kinomania Film Distribution
Джуеллу не пред'являли конкретних звинувачень, не існувало доказів провини. Але, крім близьких, йому ніхто не вірив. «Ця історія впродовж багатьох років не давала мені спокою. Історія про те, як брак інформації та недбало кинуте слово може зруйнувати долю людини. Справжня американська трагедія», — зазначив Іствуд в одному з інтерв'ю.
Фото: Kinomania Film Distribution
Цей «кафкіанський процес затягнувся на 88 днів. Річард та його мати місяцями переховувалися в будинку в облозі репортерів. А кожен вигул собаки викликав біль у ділянці серця у самого Джуелла.
«Я не прагнув бути героєм – я просто хотів чесно виконувати свої обов'язки. Але моє життя та життя моєї матері перетворилося на справжній кошмар. У гонитві за яскравими заголовками преса стежить за кожним нашим кроком, не замислюючись над тим, що ми переживаємо. Я відчуваю себе твариною, на яку полюють і яку ось-ось мають вбити», — розповідав сам Джуелл.
Фото: Kinomania Film Distribution
«Мене вразило те, що, попри жахливу несправедливість, якої він зазнав, попри ту хитру гру, яку розвернуло ФБР, щоб добитися від нього визнання, цей маленький чоловік всіма силами намагався їм допомогти. Він мріяв вірою та правдою служити державі. Саме за це його було безжально покарано», — зазначив актор Пол Уолтер Хаузер, який зіграв роль Джуелла.
Фото: Kinomania Film Distribution
На вирішальному допиті ФБР Річард Джуелл заявив, що не шкодує про свій вчинок. Але після його справи мало хто зважиться охороняти та захищати звичайних людей – щоб не перетворитися з героя на вигнанця.
Через дев'ять років провину в скоєнні вибуху визнав американський терорист Ерік Рудольф. Офіційно перед Річардом Джуеллом не вибачилися. Подяку від губернатора штату Джорджія за порятунок життів під час Олімпійських ігор Річард отримав у 2006-му, за рік до серцевого нападу, від якого помер.
Фото: Kinomania Film Distribution
Від наклепу та болю родина Джуеллів намагалася очиститися впродовж багатьох років. Клінт Іствуд своєю увагою до історії зробив те, чого роками не вистачало учасникам реальних подій. Він висловив співчуття, якого потребували звичайні люди.
Якщо ви любите класичну історію перемоги добра над злом — дивіться фільм «Річард Джуелл». Це справжній скарб. Хоча й підкреслено непомітний, скромний, тихий. Але водночас наповнений почуттям власної гідності. Як і Клінт Іствуд, який у свої 89 узявся за екранізацію.
Режисер: Клінт Іствуд
Тривалість: 131 хвилина