Інна Совсун, народна депутатка від партії «Голос», добре знає, що відбувається в українській освіті. Вона викладачка, була заступницею міністра освіти, має досвід розробки навчальних програм.
поговорив з нею про недоліки Національного мультипредметного тестування (НМТ), про необхідні зміни в освіті, про те, як освітній рівень громадян впливає на політику, а також про можливу зміну уряду.
В чому головні проблеми НМТ
Як ви ставитесь до НМТ? Наскільки тести адаптовані до нової реальності?
- НМТ не є новим само по собі. Це дещо спрощена версія тестів Зовнішнього незалежного оцінювання. НМТ відрізняється головним чином тим, що воно проводиться в один день. Тести ЗНО були розподілені на різні предмети в різні дні і відрізнялися форматом складання — на паперовий та електронний варіанти.
НМТ зараз виконує подвійне завдання. Ці тести фіксують рівень навчальних досягнень у школі, аби перевірити, чи дитина здобула повну загальну середню освіту, принаймні за деякими предметами. Також тести допомагають нам відібрати кращих учнів, аби вони вступили в університети. І проблема з тестами НМТ нині полягає в тому, що у них не дуже хороша розподільча здатність.
Це означає, що через те, що їх мало, ціна однієї помилки стає дуже великою.
Дитина може знати тему і просто через хвилювання чи через ще щось зробити одну, другу помилку, і це вже суттєво знижує її бал. З іншого боку, інша дитина може вгадати щось, і це підвищує бал.
Коли запитань у тесті стає більше, то відсоток цієї удачі менший. А коли тестових запитань менше, то це знижує цю розподільчу здатність. Вибачте за таку нудну термінологію, але воно так офіційно називається.
Інна Совсун. Фото: Facebook
Якою може бути альтернатива?
- Я знаю приклади, коли діти дуже добре вчилися і склали погано тести. Або вчилися посередньо, але вгадали одне-два запитання і отримали хороші оцінки. Тому питання в тому, чи можна зараз зробити щось інше. Бо в умовах війни, коли і так дуже складно спрогнозувати, яким буде день НМТ, варіант повернення до відкритих запитань був би непоганий.
Щоб учні краще їх здавали, вони мають краще вчитися в школі. Це не проблема тесту. От я прочитала новину про те, що Український Центр оцінювання якості освіти вилучав шпаргалки під час іспитів. Одна зі шпаргалок містила табличку множення. Розумієте, це тоді проблема не тесту, а якості освіти, яку діти здобувають.
І це окремий головний біль, тому що у нас якість освіти довгий час падала, а потім ми пережили ковід, коли майже всі діти перейшли на дистанційне навчання. На жаль, в переважній більшості це негативно вплинуло на їхні навчальні результати.
Потім ми пережили повномасштабне вторгнення, коли всі знову вийшли в онлайн. Плюс велика частина регіонів України досі продовжує формально вчитися онлайн.
Те що я спостерігаю: зараз дуже часто навіть там, де вчаться не онлайн, у вчителів в принципі відбувається зниження очікувань від дітей. Немає такого, щоб усі масово прагнули досягти дуже високих навчальних результатів.
Тоді це проблема не тесту, а, на жаль, сформованої суспільної культури, в межах якої не цінується якісна освіта і, відповідно, не цінується докладання зусиль для того, аби її здобувати.
В переважній більшості вчителі, з якими я спілкуюся, кажуть, що раніше діти, якщо отримували погану оцінку, переживали. Тому що було якесь соціальне очікування: ти маєш все-таки добре вчитися. А зараз велика частина дітей досить байдужі. Вони кажуть, що «трійка» — це ж нормально.
Я вже мовчу про очевидні фактори, про те, що тривоги протягом навчального дня лунають постійно, про безсонні ночі тощо. Це, звичайно, дуже негативно впливає на якість навчання. Але мені здається, що головна проблема у втраті престижності самої ідеї освіченості.
Які професії будуть перспективними
Раніше популярними професіями були гуманітарні, а технічні — не дуже. Які професії будуть перспективними, особливо після війни?
- Відповідь тут буде подвійна. Тому що є професії, яких дуже не вистачає на ринку праці, а є ті, на які учні готові йти. І це, на превеликий жаль, дуже рідко збігається.
Ви праві в тому, що раніше всі масово прагнули вступати на соціально-гуманітарні дисципліни, як-от право, економіка і міжнародні відносини. І роками держава виділяла місця державного замовлення на різні інженерні спеціальності, які не заповнювалися.
Тобто, проблема в тому, що абітурієнти не хотіли йти на інженерні спеціальності, хоча там місця були. І зараз я б не казала, що ситуація змінилася дуже сильно.
Ми всі дуже пишаємося тим, що у нас за попередні кілька років дуже сильно зросла оборонна промисловість та з'явилося багато стартапів. Але як людина, яка розуміє систему освіти, я ще давніше почала перейматися тим, що саме оборонний сектор обов’язково зіткнеться з проблемою нестачі кадрів.
Минулого року ми з командою провели невелике дослідження, запитували у представників оборонного сектору, яка у них ситуація щодо фахівців і щодо взаємодії з науковими установами. Всі вони підтвердили мою гіпотезу про те, що їм страшенно не вистачає інженерів.
В Україні небагато школярів, які пов'язують своє майбутнє з вивченням точних наук. Фото: МОН
Так, всі навчилися якось дрони робити, ще щось. Це суперважливо, але будь-які складніші технології поки що дуже тяжко запускати просто через нестачу фахівців. І молодь не хоче йти на ці спеціальності з двох головних причин.
Перша — ці спеціальності потребують знань загалом та теоретичного навчання. На превеликий жаль, у нас страшенно впав загальний рівень з математики і фізики. З математикою окрема катастрофа, і мене це дуже-дуже турбує.
З математикою, якщо ти одну тему пропустив, то наступні теми не зможеш вчити. Якщо під час ковіду та повномасштабки діти могли з об'єктивних причин випасти з навчального процесу, то звичайно, що математика постраждала.
Друга проблема, що навіть ті діти, хто має знання з математики, найчастіше обирають якісь інші спеціальності. Наприклад, айтішні, тому що айтівці заробляють гроші. Діти часто не бачать перспективи в тому, аби йти на якісь складніші та незрозумілі для них спеціальності на кшталт лазерної фізики чи просто фізики із подальшою спеціалізацією.
Хоча насправді прямо зараз тямущих випускників цих факультетів оборонні підприємства розгрібають дуже швидко.
Треба про це більше говорити, щоб майбутні вступники розуміли, що, закінчивши яку-небудь фізику, ти працевлаштуєшся і зможеш отримувати хороші гроші. Тому що оборонний сектор в Україні буде розвиватися, і я абсолютно впевнена, що ці фахівці будуть дуже-дуже потрібні країні.
Тому тут треба якусь кампанію робити з боку держави, аби роз'яснювати, що на ці спеціальності варто вступати, і, що найголовніше, не просто тому, що держава так сказала, а тому, що перспектива дуже хороша.
Як рівень загальної освіти впливає на політичне життя країни
Ви кажете, що діти не хочуть вчитися. А хіба рівень освіти не пов'язаний з тим, кого люди обирають на виборах? Якщо людина не освічена, вона скоріше за все проголосує за не зовсім адекватних політиків. То, можливо, потрібно робити якісь програми з політосвіти?
- Це фантастичне запитання. Воно мені теж дуже сильно болить, але тут у нас з'являється додаткове питання курки та яйця — що має з'явитися першим? Рішення влади, що скеровані на підвищення освіченості людей, чи підвищення освіченості населення, яке обере нову владу, що буде більше перейматися освітою?
Це дуже складне питання. Ви, звичайно, праві в тому, що коли падає середній рівень освіти в країні, люди значно більше схильні голосувати за популістів та вестися на якусь пропаганду, в тому числі ворога — вони не вміють працювати з інформацією. Тобто середній рівень освіти — це не просто питання заробітку, а того, наскільки люди зможуть функціонувати в соціумі і реалізовувати свої права і обов'язки як громадяни.
Це дуже складне філософське питання, бо тут немає очевидної, простої відповіді, окрім того, що щось треба з цим робити.
Крайній рік-півтора ми з командою працюємо над тим, аби напрацювати нові навчальні програми з курсу громадянської освіти. Найближчим часом будемо презентувати якісь напрацювання, певні навчання ми вже робили для вчителів.
У нас загалом у школі дуже бракує цієї базової громадянської освіти. Ми не пояснюємо дітям у школі, чому треба платити податки. Звичайно, якщо ми в школі це не пояснили, то дуже наївно сподіватися, що потім дорослі громадяни будуть свідомі того, куди йдуть їхні податки, та чому їх треба платити. Ми не пояснюємо нормально дітям у школі, хто відповідальний за прибирання вулиць, а хто відповідальний за оборонну політику чи ще щось таке.
Ці речі треба пробувати виправляти. Зі свого боку, як народна депутатка, я можу робити це якимись точковими зусиллями, і намагаюся це робити.
Це одна з причин оцього страшенного розколу всередині американського суспільства. Того, що є фантастична кількість громадян найстарішої демократії світу, які ведуться на якісь вочевидь популістичні, неадекватні заяви, ідеї, теорії змови.
Це пов'язано з тим, що в Америці дуже специфічна ситуація в тому числі у шкільній освіті, з дуже великими розривами і відмінностями між хорошими і поганими школами. У них є якась частка дуже-дуже хороших шкіл, і є якась частка шкіл, які дуже-дуже погані. Це призводить до величезної освітньої нерівності, яка потім призводить до того, що ми бачимо в політичному плані.
Це логічно, що якість освіти людей дуже сильно впливає на політичну систему. І тому з цим треба працювати, тому що це не просто питання економіки і того, чи люди зможуть заробляти гроші, чи ні, і чи буде економіка працювати, чи не буде.
Чи зможе американська демократія витримати ці популістичні виклики? А українська молода демократія в часи війни з такими викликами точно не впорається, якщо не буде щось із цим робити.
Коли в Україні буде новий прем’єр-міністр
Не можу не запитати: чи піде український уряд у відставку?
- Ми дуже довго спостерігаємо за цими чутками, що прем’єра Шмигаля поміняють на віцепрем’єрку Свириденко. Тому зміна уряду точно відбудеться. Я думаю, на найвищому політичному рівні це рішення вже прийняте.
Про те, що Юлія Свириденко має стати наступним прем'єром, говорять уже давно. Фото: УНІАН
Те, що я спостерігаю зараз, — це те, що навіть різні міністерства не ризикують підписувати документи через підвішений стан уряду. Це неприпустимо у часи війни.
Це перша проблема. Друга — в тому, що у липні урядовці поїдуть на URC у Римі (міжнародна конференція з питань відновлення України. — ). І мені здається, що до цього треба було б вже змінити уряд, а не лише стимулювати чутки. Скоріше за все, це зроблять до URC. Бо це буде дуже дивно, якщо урядовці поїдуть туди в такому підвішеному стані.
Загалом я думаю, що треба було робити усе це якось грамотніше, швидше і рішуче, бо у нас війна.
Я розумію, що зміни треба проводити. Але згодом після відставки уряду постане інша проблема: звідки брати нові кадри, які будуть йти у стару систему? Хто піде на посаду міністра, де кожен крок треба погоджувати з Офісу президента? Мало хто на таке погодиться.
Читайте також
