Зростання споживчих цін в Україні у 2026 році набуває системного характеру. Йдеться не про окремі товарні групи чи короткострокові коливання, а про фундаментальні зміни у структурі витрат виробництва. Національний банк України прогнозує інфляцію на рівні 7,5% за підсумками 2026 року, однак фактичні показники можуть виявитися вищими через додатковий тиск на собівартість продукції.
Ключовими чинниками цього процесу залишаються логістика та енергоносії. У 2026 році «Укрзалізниця» підвищила вантажні тарифи на 41,5%, а НКРЕКП затвердила зростання тарифів на передачу електроенергії та диспетчерське управління — відповідно на 15% та 11,2%.
Будівельна галузь: критична ланка відновлення
Будівельний сектор є однією з ключових складових відновлення інфраструктури після руйнувань, спричинених війною. Зростання тарифів на логістику та енергоносії безпосередньо позначається на собівартості матеріалів — цементу, щебеню, цегли та інших ресурсів, що формують основу будь-якого будівництва.
«Подорожчання може сягнути 20%, а ціни на матеріали, в яких більше обробки та доданої вартості, стрибнуть сильніше. Виробники не зможуть покрити зростання собівартості простим підвищенням відпускних цін і почнуть втрачати внутрішній ринок, оскільки закордонні виробники працюють у стабільних і прогнозованих умовах»,— зазначає президент Всеукраїнської спілки виробників будматеріалів Костянтин Салій.
За даними НБУ, індекс очікування зростання цін у будівельній галузі у січні 2026 року досяг 62,9, що є найвищим показником за останні десять років. Водночас індекс очікування ділової активності знизився до 41,3, що свідчить про уповільнення відновлювальних процесів.
Костянтин Салій. Фото: «Інтерфакс-Україна»
Підвищення тарифів змушує компанії переглядати маршрути доставки матеріалів, шукати альтернативних постачальників та оптимізувати логістику. Це не лише впливає на кінцеві ціни для споживачів, але й на темпи відновлення інфраструктури, оскільки будівельна галузь є критичною для реконструкції житла, доріг і об’єктів інфраструктури.
Таким чином, підвищення тарифів на вантажні перевезення та енергію безпосередньо впливає на здатність будівельного сектору ефективно працювати, а від нього, своєю чергою, залежить швидкість та якість післявоєнного відновлення країни.
Галузеві наслідки: від металургії до агросектору
У металургії тарифний тиск накладається на складну ринкову кон’юнктуру. Керівник офісу генерального директора групи «Метінвест» Олександр Водовіз повідомив, що зупинка Інгулецького ГЗК із 7 тисячами працівників стала вимушеним рішенням: «У таких умовах підвищення тарифів загрожує не тільки підприємствам, а й робочим місцям».
Аграрний сектор також стикається з додатковими викликами. Через механізм крос-субсидування прибуткові вантажні перевезення фактично компенсують збиткові пасажирські. Заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Михайло Соколов пояснює: «Для аграріїв підвищення вантажного тарифу фактично рівнозначне новому податку».
Паралельно зростання тарифів на електроенергію підвищує витрати на сушку та зберігання зерна, що знижує рентабельність елеваторного бізнесу.
ВАР підтримує ідею збалансованого тарифу, але категорично проти збереження нинішнього дисбалансу, каже Соколов із ВАР. «Очевидно, що маршрутні перевезення для УЗ дешевші, ніж вагонні, і якщо маршрутні тарифи будуть нижчими, але однаковими для всіх учасників ринку, ми — за! Зрозуміло, що окремі компанії мають більше маршрутних відправлень і, відповідно, користуються цією моделлю частіше. Це нормально. Але тоді ті ж умови повинні бути доступні всім — тільки так тарифоутворення буде прозорим і справедливим», — зазначив Соколов.
На думку Олександра Водовіза, нова модель тарифоутворення УЗ повинна ґрунтуватися на принципі справедливості: якщо вантаж проходить багато станцій, вимагає додаткових маневрових операцій або перевозиться невеликими партіями, то такий маршрут повинен коштувати дорожче — незалежно від того, чи йдеться про руду, вугілля чи зерно. «Потрібна реформа УЗ, що передбачає прозорий механізм тарифоутворення, який би відображав реальні витрати на перевезення», — наголосив Водовіз.
Заступник міністра розвитку громад і територій Олексій Балеста визначив два напрямки можливих змін. «Перший крок — це передача функцій безпеки та адміністративних функцій від монополіста на рівень держави, що є необхідною умовою для допуску приватних гравців. Другий — системна компенсація пасажирських перевезень з бюджету, адже саме крос-субсидування роками блокувало прийняття нового закону і відкриття ринку», — сказав чиновник.
Своєю чергою, заступник міністра економіки Тарас Висоцький підтвердив, що механічне підвищення тарифів — це шлях в нікуди: «Зміна тарифів повинна базуватися на чіткій структурі собівартості, а не на простому пропорційному підвищенні».
Логістика як базовий елемент собівартості
Для важкої промисловості, будівельної галузі та агросектору вартість залізничних перевезень залишається критично важливою: близько двох третин вантажів транспортуються саме залізницею. Тому будь-яке коригування тарифів миттєво відображається на собівартості продукції.
Фінансовий стан «Укрзалізниці» в умовах війни залишається складним. Обстріли інфраструктури, падіння обсягів перевезень і додаткові витрати на безпеку створили дефіцит коштів. Компанія пояснює підвищення тарифів необхідністю підтримувати роботу системи в надзвичайних умовах.
Олександр Водовіз
Президент Всеукраїнської спілки виробників будматеріалів Костянтин Салій наголошує: «Я не хочу, щоб склалося помилкове враження, що ми маємо претензії до простих залізничників, які працюють під обстрілами. Питання саме до тих, хто ухвалює рішення щодо тарифів».
Вартість залізничної логістики в Україні вже перевищує європейські показники в перерахунку на тоннокілометр, попри нижчу швидкість і якість сервісу, зазначає виконавча директорка Національної видобувної асоціації Ксенія Оринчак. З її слів, подальше зростання тарифів може призвести до скорочення або зупинки виробництва.
Енергетичний фактор
У 2026 році НКРЕКП затвердила підвищення тарифів на передачу електроенергії на 15% та диспетчерське управління — на 11%. Для енергоємних галузей це означає пряме зростання собівартості.
Президент Українського національного комітету Міжнародної торгової палати Володимир Щелкунов звертає увагу на економічну логіку таких рішень: «У ряді регіонів пропонується приріст тарифів на рівні 95–97%, а зростання планового прибутку сягає майже 2000%. У період війни кожне рішення має бути прозорим і виваженим».
Макроекономічний ефект
За оцінками «Укрпромзовнішекспертизи», підвищення вантажних тарифів на 40% може призвести до втрати близько 100 млрд грн ВВП та валютної виручки. Потенційна зупинка підприємств означає втрату понад 76 тисяч робочих місць, що збільшує соціальне навантаження на бюджет.
Крім того, зростає вартість відновлення країни: держава змушена витрачати більше коштів на ті самі матеріали й роботи, а міжнародні інвестори уважніше порівнюють витрати виробництва в Україні та ЄС.
Пошук балансу як єдиний вихід
Підвищення тарифів на логістику та енергоносії є об’єктивною реакцією державних компаній на наслідки війни, руйнування інфраструктури та падіння обсягів перевезень. Водночас механічне перекладання цих витрат на бізнес запускає ланцюгову реакцію здорожчання, кінцевим етапом якої стає зростання споживчих цін.
Експерти сходяться на думці, що вихід із ситуації можливий лише за комплексного підходу. Тарифна політика має базуватися на прозорій структурі собівартості та враховувати особливості маршрутів, обсягів і типів вантажів. Витрати, пов’язані з воєнними руйнуваннями та соціальними зобов’язаннями, доцільно частково компенсувати з бюджету, зменшуючи тиск на промисловість.
Окрему роль можуть відіграти компенсаторні механізми для ключових галузей, що формують експорт, валютні надходження та зайнятість. Системний діалог між державою та бізнесом дозволить зробити тарифні зміни прогнозованими й уникнути різких шоків для економіки.
Таким чином, зростання цін у 2026 році є не наслідком рішень виробників, а результатом структурних змін у логістиці та енергетиці. Від того, наскільки зважено буде знайдено баланс між фінансовою стабільністю державних компаній і можливостями реального сектору, залежить економічна стійкість країни та темпи її відновлення.
