Як в Європі регулюється обіг стрілецької зброї
Лідери ЄС обговорюють необхідність розширення виробництва основних видів зброї та боєприпасів на території Європи. Однак збільшення виробництва тягне за собою нові ризики. Законодавчі норми для вогнепальної зброї, що діють всередині Євросоюзу, відображають складну взаємодію між загальноєвропейськими правилами та суверенними національними нормами, що створює небезпечні лазівки.
Європейські країни стикаються з появою «примарної зброї», пише Euronews. Так називають нетрадиційні види вогнепальної зброї, зокрема, надрукованої на 3D-принтері (3DPF) або «80%-них заготовок» — зброї, зібраної поза заводським виробництвом з окремих деталей.
Як регулюють обіг зброї на рівні Євросоюзу та в окремих країнах
Нормативно-правова база ЄС обмежує володіння зброєю цивільними особами та встановлює мінімальні стандарти для її обігу на єдиному ринку блоку. Правила визначають дозволені типи, технічні стандарти, вимоги до відстежуваності, переміщення всередині ЄС, а також процедури імпорту, експорту та транзиту до країн, що не входять до Євросоюзу. Однак ці стандарти не мають наднаціонального характеру, тому більша частина політики щодо вогнепальної зброї, як і раніше, визначається окремими державами-членами.
Європейська комісія вперше запропонувала Директиву про вогнепальну зброю у 1991 році. У 2015 році ЄС оновив і посилив загальноєвропейський контроль за зброєю після паризьких терактів, ввівши загальні стандарти, що гарантують, що деактивована вогнепальна зброя залишиться непрацездатною.
У 2021 році було прийнято оновлення, що включає нові правила відстеження, вдосконалені транскордонні інформаційні системи та заборону на певні види напівавтоматичної вогнепальної зброї для цивільного населення. Однак ефективність їх застосування, як і раніше, варіюється залежно від країни і значною мірою залежить від наявних ресурсів і можливостей кіберрозслідувань.
Вогнепальна зброя, надрукована на 3D-принтері, викликає все більшу занепокоєність. Хоча поправка до Директиви 2021 року оголошує цю зброю незаконною, вона не містить чіткої заборони на володіння або поширення цифрових креслень. Ця прогалина дозволяє торговцям використовувати відмінності в національному законодавстві.
Оскільки до Плану дій ЄС на 2020-2025 роки не включили жодних подальших законодавчих актів, Європейський парламент попередив про зниження відстежуваності вогнепальної зброї. Перегляд Директиви про вогнепальну зброю очікується до 2026 року.
Єврокомісія планує впровадити централізовану електронну систему ліцензування в період з 2027 по 2029 рік для поліпшення відстеження зброї та надання допомоги державам-членам в обміні інформацією про відмови у видачі дозволів. Окремо обговорюються більш широкі обмеження на використання свинцю в полюванні, спортивній стрільбі та інших видах активного відпочинку на природі.
Лобістські групи, великі виробники та власники зброї в таких країнах, як Швеція чи Чехія, виступають проти посилення регулювання з боку ЄС.
Вони стверджують, що посилення правил обмежує законне використання зброї цивільними особами та завдає шкоди національним традиціям. Чехія вже подавала скарги на надмірні обмеження ЄС щодо зброї у 2017 році.
Володіння зброєю в ЄС: де це законно
Відповідно до Директиви ЄС про вогнепальну зброю, вона поділяється на три категорії.
Категорія А — автоматична зброя та деякі види зброї армійського зразка. Вона заборонена для цивільного використання, хоча всі держави-члени ЄС можуть видавати спеціальні дозволи за суворих умов. Чехія має найбільш ліберальне законодавство. Австрія, Польща та Фінляндія також входять до числа країн з найменш суворими правилами.
Категорія B — більшість пістолетів і напівавтоматичних гвинтівок. Вона обмежена в обігу і вимагає індивідуального дозволу.
Категорія C — в основному мисливські рушниці та дробовики. Вони дозволені, але повинні бути зареєстровані.
Країни ЄС з найменш строгими (світлий тон) та найсуворішими (темний тон) правилами володіння зброєю
Напівавтоматична зброя дозволена до продажу тільки в певних межах, а деактивована вогнепальна зброя повинна відповідати стандартам ЄС. Репліки та імітації вогнепальної зброї зазвичай не підпадають під дію законодавства ЄС, тому їх регулюють національні органи влади. Наприклад, у Великій Британії (хоча вона вже не є членом ЄС) вони суворо контролюються, але в інших країнах широко продаються відповідно до загальних законів про захист прав споживачів.
Володіння зброєю дозволено тільки особам, які мають ліцензію, таким як мисливці, стрільці-спортсмени та визнані колекціонери. Всі вони повинні обґрунтувати законну мету володіння, пройти перевірку біографічних даних і медичне обстеження, а також дотримуватися суворих правил зберігання та відстеження зброї. У Франції та Італії діють спеціально розроблені системи ліцензування.
На практиці реалізація подібних законів у різних країнах відрізняється. Напівавтоматична гвинтівка, дозволена для спортивного стрільби в Чехії або Австрії, може бути заборонена в сусідніх країнах-членах ЄС.
Як в ЄС на національному рівні регулюють обіг зброї
Обіг зброї в ЄС в основному контролюється на національному рівні. Кожна держава-член самостійно вирішує, як застосовувати правила ЄС, видавати ліцензії на приватне володіння зброєю, боротися з незаконним володінням, забезпечувати дотримання законів і захищати культурні або інституційні права.
Водночас збройова промисловість функціонує за межами національних кордонів. Відповідно до договорів ЄС, зброя розглядається як товар, що дозволяє ліцензованим виробникам продавати її на єдиному ринку.
Це створює напруженість між громадською безпекою, яка перебуває у віданні національної поліції та конституційних органів, і гармонізацією ЄС.
В результаті виходить гібридна система: Брюссель визначає базові правила виробництва і розповсюдження, але політичний контроль над доступом цивільного населення і дотриманням цих правил залишається на національному рівні. Така структура створює юридичні та оперативні прогалини, дозволяючи зброї легально переміщатися через кордони, тоді як нагляд залишається нерівномірним.
Відмінності в правилах ліцензування, обмеженнях на магазини, стандартах деактивації та експортних перевірках використовуються в корисливих цілях. Наприклад, цивільну вогнепальну зброю, законно придбану в одній країні, можуть незаконно ввезти в іншу, тоді як військову зброю, експортовану за національними дозволами, згодом можуть використовувати не за призначенням.
«Зброя-привид», зібрана з окремих деталей
Онлайн-продажі та транскордонне транспортування ще більше ускладнюють відстеження зброї після того, як вона залишає країну походження. Згідно зі звітом Європолу «Оцінка серйозних та організованих загроз до 2025 року», злочинні мережі все частіше використовують платформи електронної комерції для продажу запчастин та обходу традиційних митних перевірок.
Як в Європі регулюється виробництво та обіг стрілецької зброї
В результаті «зброя-привид» — одна з головних проблем, яку ЄС намагався вирішити за допомогою своєї Директиви про вогнепальну зброю. Це виготовлена приватними особами вогнепальна зброя, яка не має серійних номерів і маркування виробника, що унеможливлює її відстеження за допомогою традиційних систем реєстрації та обліку.
Хоча законодавство ЄС в цілому криміналізує володіння такою зброєю, воно не передбачає всебічного регулювання цифрових креслень, файлів в інтернеті або напівфабрикатів, що використовуються для її виробництва. Через це приватні особи можуть на законних підставах отримувати креслення для 3D-друку та імпортувати елементи зброї — деталі, які стають незаконними лише після складання. Ця лазівка, поряд з непослідовним правозастосуванням, обмеженим збором даних і транскордонною онлайн-торгівлею, дозволяє незаконній зброї потрапляти в обіг і залишатися непоміченою для влади.
