Війна на Близькому Сході вже вплинула на європейських аграріїв: виробники добрив готуються до зростання цін через потенційний дефіцит газу – сировини для їхнього виробництва. Криза загрожує мільярдними витратами для фермерів і ризиком нового витка інфляції цін на продукти, вважає Financial Times.
Газ і добрива: як санкції б’ють по агроіндустрії
Ескалація військових дій на Близькому Сході і загострення навколо Ірану накриває більшість секторів світової економіки. Згортання експорту газу з Ірану, навіть часткове, миттєво впливає на ціни в Європі. Газ є ключовою сировиною для виробництва аміачних та азотних добрив. Якщо ціна на нього росте хоча б на 20%, собівартість добрив для азотної групи стрибає майже пропорційно.
Міжнародні трейдери вже переглядають контракти. Торгуються навіть не за обсяги, а за гарантії поставок. Західні країни нарощують запаси, готуючись до сезонного піку попиту, а закладка врожаю на 2026 рік вже опинилась під загрозою.
Втрати агроринку можуть сягнути глобальних масштабів
У Європі на добрива витрачають понад 75 млрд євро щорічно. Зростання вартості сировини на 30-40% означає, що тільки сезонна закладка може подорожчати на 20 млрд євро. Це третина річного бюджету України на 2026 рік. Для агровиробників, що працюють з нульовою маржею, це питання виживання.
На відміну від попередньої енергокризи 2022 року, зараз альтернативу знайти буде складніше. Африканські та американські виробники не встигають перекрити дефіцит у ЄС. В результаті нерівномірне постачання стає не єдиною проблемою. Зростає навантаження на ланцюги постачань: подорожчання зачепить не лише велику хімію, а й кінцевого споживача.
Чим небезпечне розгортання нової світової кризи
Цього разу ризики концентруються в трьох точках: ціна газу, доступність добрив, геополітика. Постачальники грають на випередження. Деякі заводи уже анонсували зупинку виробництв на паузу. Великі агрохолдинги виявляються захищеними сильніше — вони викуповують значні обсяги наперед. Малі й середні гравці шукають кредитні ресурси та лізинг, інакше не переживуть цикл посух і стрибків тарифів.
Свою роль відіграють санкції: іранський ринок був ключовим постачальником газу і частини сировини для добрив у Євразії, зокрема й через неформальних трейдерів. Санкційні обмеження, що обговорюють у G7 та ЄС, перекриють навіть сірі схеми постачань.
Що це означає для України
Українські аграрії мають прямий зв'язок із цим сценарієм. Традиційно частина імпортних добрив надходить саме з європейських заводів, які вже фіксують стрибки цін. Аграрний експорт залежить від собівартості врожаю: дорожче міндобриво — слабший урожай або менша конкурентоспроможність української продукції.
Добрива — це буквально урожай наступного року. Для середнього агрохолдингу зі 100 тисячами гектарів зростання цін навіть на 20% може призвести до втрат у мільйони доларів. На кону — сотні тисяч сезонних робочих місць і цілі лінії експорту.
Ринок очікує, що дуже скоро українські гравці вимагатимуть екстреної лібералізації імпортних квот і субсидування закупівель добрив, інакше ризикуємо втратити частку на глобальних ринках у 2026 і далі.
Читайте також
