Переворот у М'янмі: кого найбільше зачепить і чи торкнеться України

Фото: karl-ferdinand/Pixabay

Фото: karl-ferdinand/Pixabay

Командування збройних сил М'янми вранці 1 лютого 2021 року оголосило в країні надзвичайний стан терміном на 12 місяців. У столиці Найп'їдо зник мобільний зв'язок і інтернет, а на вулицях з'явилися блокпости військових із бронетехнікою. Найбільше місто країни Янгон уже відреагувало чергами за товарами тривалого зберігання, до банкоматів і закритих офісів банків.

За уривчастою інформацією (М'янма — досить закрита країна, незважаючи на зміни останніх років) затримана та поміщена під домашній арешт вся верхівка. Заарештовано президента Він М'їна, лідерку правлячої партії «Національна ліга за демократію» Аун Сан Су Чжі, кілька вищих чиновників і партійних керівників. Офіційна причина — фальсифікації на осінніх виборах. Військова хунта, яка правила країною два покоління життя, знову повернулася на політичну сцену.

Аун Сан Су Чжізаарештована Нобелівська лауреатка та колишня почесна громадянка міста Парижа, позбавлена цього звання після кризи з рохінджа.

Telegram Logo

Відлуння війни

М'янма або Бірма — країна специфічна навіть за азіатськими мірками. Затиснута між Індією та Китаєм 53-мільйонна держава завжди була вкрай авторитарною. Причиною стала громадянська війна, яка йшла з перервами з 40-х до кінця 90-х минулого століття.

На її початку комуністичні угруповання, старі маоїсти Китаю, контролювали друге місто Бірманського союзу Мандалай та штурмували тоді столицю Янгон. Крім того, приблизно третина етнічних і релігійних меншин (християни карени, мусульмани рохінджа, племена шан і монів) десятиліттями вели проти центрального уряду боротьбу зі зброєю в руках.

Google News Logo Підписуйтесь на нас в Google News!

Додайте до цього коктейлю прониклих до М'янми з британцями китайців та індійців. Наркобаронів північних штатів — Бірма входить до «Золотого трикутника» і виробляє 25% героїну на планеті. Ще соціалістичні експерименти з націоналізацією всього і вся. А ще незримий фронт холодної війни, що десятиліттями проходить Бірмою через близькість до В'єтнаму («Рембо-4», до слова, був заборонений у М'янмі).

І на виході маємо 400 тис. загиблих, 1 млн біженців і країну, яка безнадійно відстала вже навіть від Таїланду, не кажучи про Сінґапур та Малайзію. 70% трудових ресурсів у сільському господарстві, які приносять до 80% ВВП, — це практично вирок у XXI столітті.

На шляху до демократії

А криза рохінджа 2017 року з боями сил безпеки проти «Армії порятунку Аракана» і результатом сотень тисяч мусульман і буддистів із зони конфлікту демонструє, що за півстоліття бірманські проблеми особливо не змінилися. Все та ж бідність, все ті ж етнічна та релігійна напруженість, все та ж країна, зшита з клаптиків, із проблемами в інфраструктурі, — є штати, де досі немає електрики, і дороги просто самі по собі зникають у сезон дощів.

Зате військові досі на особливому статусі — коли почалася демократизація, за армією, незалежно від результатів виборів, була закріплена чверть місць у Народних зборах. Генерали володіли землею, комерційною нерухомістю, а без підтримки військової партії неможливі будь-які зміни до Конституції. Лауреатку Нобелівської премії миру Аун Сан Су Чжі саме військові майже 15 років тримали під домашнім арештом. Отже, вчорашній арешт пані державної радниці та голови МЗС — звична справа для М'янми.

Боротьба за скасування статті 436, що ведеться багато років (стаття наділяє військових право вето), економічний спад через пандемію та спроби обмежити вплив армії на формування уряду, ймовірно, і стали реальною причиною реформації хунти.

Тільки у 2013 році були ослаблені економічні санкції від ЄС і США, як знову пішли погрози закрутити гайки після військового перевороту. На сайті Білого дому вже висить відповідний документ.

Паралельний всесвіт

Україну ця ситуація навряд чи хоч якось зачепить безпосередньо. Наших громадян у цій азіатській країні небагато — під час карантину через COVID-19 із аеропорту Янгона вивозили 14 осіб. Туризм у зв'язку з пандемією й так стоїть на колінах — навіть усередині М'янми, переїхавши з штату до штату, потрібно було восени минулого року відсидіти 28 діб карантину. Та він ніколи й не був особливо жвавим з державою, де є «Комісія з контролю за іноземцями», а нещодавно орендувати транспорт або поїхати не організованим туром було цілим квестом.

Торгівля між Україною та М'янмою теж навряд чи особливо сильно постраждає — рис, арахіс або пісне масло торговий баланс сильно не зруйнують. А от сусіди можуть потрапити під «траки», бо після 2013 року в регіоні почалася «інвестиційна гонка» — у М'янму було вкладено близько $40 млрд КНР, Японії, Таїланду та Сінґапуру. Зокрема, в багаторічні проєкти — СЕС, видобуток газу та газопровід на 10 млрд кубів, залізні дороги та глибоководні порти.

Переворот і наступні за ним можливі санкції, насамперед, зашкодять також вільним економічним зонам. Куди ввійшли компанії на кшталт Mitsubishi в надії скористатися дешевою робочою силою. Отже, якщо переворот кому і зробить гірше, то лише жителям М'янми.

Які продовжать збирати цукровий очерет, ростити опій під дахом військових і орати на буйволах, як тисячі років тому, поки 450-тисячна армія займатиметься збереженням своєї політичної влади. Втім, в Азії з її традиціями червоних кхмерів, диктатури Сухарто та експериментів КПК це, здається, нікого не шокує.

Warning icon Помилка в тексті? Виділіть її мишкою і натисніть: Ctrl + Enter

Коментарі

Всі новини