Facebook Pixel

Оновлення головних силовиків. До чого призведуть заміни на полі

Фото: facebook.com/pressjfo.news

Фото: facebook.com/pressjfo.news

Минулого тижня було замінено практично все військове керівництво країни. Поки що зберіг посаду тільки міністр оборони Андрій Таран, але трьох його заступників було звільнено (щоправда, двох із них переведено на посаду радників).

Звільнено з посади начальника Генштабу Руслана Хомчака. Що характерно: одночасно «прибрали» і його дружину — голову Чернігівської обласної адміністрації Анну Коваленко. Виглядало це в кращих традиціях області, відданої «на годування», і вкрай різануло навіть у наших умовах «баронств». Настільки вже відверто й синхронно це було зроблено.

Але, повторюся, змінили не тільки начальника Генштабу — це явно не особисте й не питання синергії, як заявляли чиновники на брифінгах. Замінили командувача Операцією об'єднаних сил — фронт в ООС прийняв Олександр Павлюк.

Telegram Logo

Головнокомандувачем ЗСУ став Валерій Залужний, начальником Генерального штабу — Сергій Шаптала. Командувача Десантно-штурмовими військами Євгена Мойсюка було призначено заступником командувача ЗСУ. Замінили навіть главу Медичних сил — уперше в історії України окремим родом військ керуватиме жінка, Тетяна Остащенко.

Відомча плутанина

Але «мітла» торкнулася не тільки ЗСУ. Позбувся посади глава внутрішньої безпеки СБУ Андрій Наумов — ходять чутки, що то була служба всередині служби із сильним перекосом у бік економіки та розв'язанням питань, пов'язаних не тільки з безпекою.

На тлі змін, що відбулися, стало зрозумілішим рішення беззмінного міністра МВС Арсена Авакова піти за власним бажанням — імовірно, у нього була інформація про заплановані пертурбації. У міністерстві вже почався процес відомчого дроблення: Національну гвардію виведено з-під його контролю, ведуться дискусії про те, що ДПСУ також буде окремою структурою.

Тобто такі речі не робляться через брак синергії або особисті інтереси. Це глибокі системні зміни. Вивести НГУ з-під влади МВС і перепідпорядкувати гвардію Верховному головнокомандувачу — це дуже сильно змінює політичні розклади в країні. Тепер є менш імовірною ситуація, коли міністр внутрішніх справ буде незалежною фігурою, і важелів впливу в будь-якого з них стане менше.

Що це означає на практиці? Посилення силової вертикалі партії влади, більше контролю в президента, просування умовних «яструбів» на посади. До речі, саме «яструбів» — і це не для красивого звороту. Усі, хто прийшов на посади, — бойові офіцери з непоганим досвідом.

«Яструби» в ЗСУ

Наприклад, колишній командувач Десантно-штурмовими військами Мойсюк почав війну комбригом 81-ї бригади, а це бої за Донецький аеропорт і трикутник поблизу нього: Водяне, Опитне, Піски — одна з найнапруженіших ділянок фронту. До того ж у Мойсюка й до гарячого літа 2014-го був досвід Косова та Іраку.

Саме тому його поставили керувати 81-ю, спішно «зшитою» з трьох батальйонів інших бригад, — її було сформовано вже після початку АТО, використовуючи кістяк 25-ї, 95-ї та 80-ї бригад. Успішні оборонні дії Десантно-штурмових військ дали час, щоб підготувати оборонний вузол поблизу Авдіївки та Мар'їнки, зайняти шахту Бутівка й надійно блокувати столицю невизнаної республіки.

Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний — заступник командира сектору «С». Саме цей сектор провів вдалий наступ на Слов'янську агломерацію, звільнення Попасної, Дзержинська (Торецька) та Артемівська (Бахмута). І витримав важку зимову кампанію з втратою Вуглегірська, дороги на Лозове та залишенням Дебальцевого.

Тоді противник цілився зайняти Миронівський, обійти позиції ЗСУ за ставками біля Зайцева в напрямку до траси Е-40 і зайняти Бахмут. Але їхні зусилля розбилися об тактичну групу «Барс» (нею керував нинішній глава Сухопутних військ, а тоді начальник штабу сектору «С» Сирський) і стійкість 128-ї бригади. Зрештою Залужний отримав підвищення на суто штабну роботу — заступником командувача ОК «Захід», начальником штабу ООС.

Герой України Сергій Шаптала — кбр-128. З неоднозначного там втрата дороги на Рідкодуб, але успішна оборонна операція за фасом виступу та виведення виснаженої тяжкими зустрічними боями бригади через горловину біля висот.

За цю операцію в розпал переговорів у Мінську, коли Путін кілька разів стверджував, що сили АТО — у мішку під Дебальцевим, і збереження бригади як бойової одиниці Шаптала й отримав «Золоту Зірку». Далі він став заступником ОК «Південь», командувачем військ ОК «Захід».

Оперативна ситуація коригує кадри

Усі вони — грамотні офіцери, усі — з бойовим досвідом, зробили кар'єру з початком вторгнення РФ в Україну. Плюс замінили начальника Служби зовнішньої розвідки Валерія Кондратюка — але чи там лише міжнародний скандал через Чауса, викраденого з території Молдови? Далеко не факт. Хоча б тому, що це четверта заміна поспіль. Плюс дроблення у МВС. Плюс СБУ. Якось занадто багато збігів через брак синергії між Міноборони та Генштабом, як було заявлено після звільнення Хомчака.

Що відбувається в політичному полі, сказати важко — крім того, що партії влади чомусь терміново знадобилася централізація силової вертикалі.

Але на фронті, вочевидь, стратегія деескалації та розведення провалилася:

  • обстріли з важкої зброї штабу 13-го батальйону 58-ї бригади;
  • регулярні обстріли в смузі відповідальності 93-ї та запуск ПТКР по автомобілю, у якому перебував і був убитий заступник начальника тилу бригади й було поранено ще трьох офіцерів (усі — заступники з тилу та логістики);
  • снайперська війна, що триває.

У СБУ розкрили мережу й затримали агентів, які працювали на РФ, включно із чинним підполковником. На непідконтрольних Києву територіях і далі десятками тисяч видають паспорти й навіть присвоїли телефонний код РФ.

Чи схоже це на деескалацію та підготовку до виконання Мінська? Ні. Це схоже на сповзання до чергового загострення та війну на виснаження. Ну і плюс внутрішні проблеми: Державне оборонне замовлення, яке уклали у II кварталі, час від часу вилазять проблеми з харчуванням на тлі монополізації, неосвоєні кошти в Міноборони.

Тому, зокрема, тасується колода й формується нова команда. Домовитися посередині не так просто, як вести виборчу кампанію, а проводити реформи — не так легко, як говорити про це по ТБ.

Війна триває, і для України є критично важливими як рух до НАТО, так і нарощування можливостей силових структур. Загалом кадрові зміни містять обережний оптимізм як щодо ситуації в ООС, так і щодо реформ поза лінією зіткнення.

Коментарі

Всі новини