Корвети для України. Чому їхнє збирання не позбавлене присмаку «зради»

Фото: uk.wikipedia.org

Фото: uk.wikipedia.org

21 жовтня 2020 року український завод «Океан» підписав меморандум із Державним оборонним концерном Республіки Туреччина на локалізацію турецьких корветів класу «Ада».

На нещодавній сесії Морського кластеру УОП України начальник маркетингу заводу «Океан» заявив, що до квітня 2021 року буде підписаний договір і почнуться роботи. До яких залучать з нашого боку виробника газотурбінних двигунів і дизелів «Івченко-Прогрес».

Що це за кораблі, в чому їхнє завдання та чому для України це прорив? Ну і ложка дьогтю в цій бочці меду.

Telegram Logo

Корвет класу «Ада» — турецьке 2,4-тонне судно, створене за проєктом MILGEM (Milli Gemi — Національний корабель). Незважаючи на те, що Анкара витрачає на оборону вражаючі $21 млрд, плюс розвиток ВПК — ще 2-3 млрд на рік (підтримка промисловості та пільгове кредитування), але навіть для такого бюджету неможливо створити вузькі спеціалізовані кораблі. Так з'явився проєкт літоральних кораблів прибережної зони.

Який може одночасно займатися патрулюванням, протичовновою та протимінною боротьбою, вражати цілі в глибині узбережжя, проводити розвідку та боротися з десантом противника. Як і всі багатоцільові судна, він не дуже то хороший в кожній з цих справ — навряд чи зрівняється з кораблем КРЗ (керована ракетна зброя. — Прим. ред.), носієм «Томагавків» або есмінцем ППО в їхній ніші.

Google News Logo Підписуйтесь на нас в Google News!

Але навіть країна, що оперує другим у НАТО підводним флотом і є лідером за кількістю вимпелів у Чорноморському регіоні, не може собі дозволити випікати спеціалізовані бойові кораблі, як булочки до сніданку. Що вже говорити про Україну?

Так народився проєкт «Ада» — «острів» із турецької.

Корвет здатний:

  • «покусати» надводні кораблі ракетами «Гарпун»;
  • працювати торпедами МК-46 по великотоннажному транспорту;
  • оборонятися від авіації в десятикілометровому радіусі за допомогою зенітних ракет «Рем»;
  • топити підводні човни за допомогою гелікоптера «Морський яструб» S-70B.

У 2018 році Державний оборонний концерн Туреччини виграв тендер на поставку кораблів «Ада» в Пакистан. Це стало найбільшою разовою угодою в історії збройового експорту Анкари — понад мільярд доларів.

Зроблений із застосуванням технології малопомітності, 99-метровий корабель зі швидкістю в 29 вузлів і автономністю в 15 діб, через 54 місяці від підписання контракту стане найсучаснішим кораблем у Карачі. Бо він напханий інноваційною електронікою — гідролокатором із армованого полімерного матеріалу, системою мережоцентричного ведення бойових дій GENESIS, електронними картами з супутниковою навігацією.

Фото: Havelsan

Фото: Havelsan

Це не просто доступ до виробництва суден із композитних матеріалів, які непогано тримають скалки та дають низькі сигнатури на радарі. А реально наступна технологічна сходинка — недарма Пакистан, Індонезія та навіть ВМФ Канади розглядають клас «Ада» в якості платформи.

У Чорному морі, де РФ розгорнула угруповання в 8 дизельних підводних човнів — носіїв крилатих ракет «Калібр», Україну вкрай цікавить саме можливість боротьби з субмаринами.

Для цього використовується гелікоптер S-70B — потужна десятитонного класу машина. Здібна спочатку відшукати підводний човен за допомогою гідроакустичних буїв, а потім вразити самонавідними торпедами та глибинними бомбами.

І ось тут криється ложка дьогтю та диявол, який у деталях. Сама по собі угода щодо корвету — нереальний прорив для України. Особливо якщо врахувати, що корпус, газотурбінний двигун і два дизелі вироблятимуться всередині країни. Робочі місця, експорт технологій та довгоочікувана серія, ось це все.

Але замість того, щоб закупити «Морських яструбів», як це зробили флоти Греції, Туреччини, Індії та Китайської Республіки Тайвань, у нас включили режим «золотої пилки».

Вирішивши, що це дорого — купити 4 машини за середньою ціною в $36 млн за штуку, плюс буї, торпеди, запчастини та навчання пілотів. А треба розробити своє, Богом дане. І Міноборони замовило у «Мотор Січ» розробку «Мі-2» в корабельному варіанті. Щоб усе було як треба — складалися лопасті та борт розмістився у вузькому ангарі. У найближчі 10 років, зокрема, і на ці цілі, витратять близько $140 млн державних грошей.

Щоб з'ясувати те, що з'ясували поляки, коли розробляли свій W-3U-1 Alligator. Який в серію так і не пішов. Що машини п'ятитонного класу погано можуть виконувати протичовнові завдання. Вони не можуть взяти три торпеди або три ПКР на зовнішню підвіску — не дозволяє вантажопідйомність у 1100 кг проти 1860 кг у «Морського яструба».

У них менший бойовий радіус, особливо, коли завантажені під зав'язку — 550 проти 854 км. А для того щоб управляти технічно складним озброєнням і контролювати буї — крім пілотів, потрібні два оператори, але вони не влізуть.

Тому легкі вертольоти — паліатив для невеликих суден у ближньому радіусі — зовсім не історія для майбутніх українських корветів класу «Ада». І то доводиться мудрувати з бойовими групами, коли одна машина «сидить» на сонарі та буях, а «кілер» працює летальним озброєнням.

Навіщо міністру оборони Тарану та його заступнику Миронюку замовляти НДДКР у «Мотор Січі» на те, що і так давно ясно — не зовсім зрозуміло. Хіба що завдання спочатку стоїть, як освоїти кошти, а потім розвести руками. І якщо передача «Мі-2» МСБ у Морську авіацію для навчання, щоб економити на льотній годині — це добре, то спроби виліпити з «Мі-2» то, чим він не є — люта дичина.

Туреччина та Румунія не розробляють морські гелікоптери з нуля, а використовують «Яструби» та «Супер Пуми». А у них, на хвилинку, бюджет на людину побільше, ніж у нас. Але, ймовірно, вони розуміють, що вузька серія ніколи не відіб'є витрати на розробку. І що краще купити ці кілька спеціалізованих бортів на зовнішньому ринку, як зробило МВС у випадку з важкими машинами для НГУ.

Загалом — різання першого металу на заводі «Океан» для українського корвета потрібно провести якомога швидше. Тому що попереду — щонайменше 24 довгих місяців виробництва. Любителям же «золотий пилки» в Міністерстві оборони варто дати по руках і закупити те, що використовує ВМС Бразилії, Таїланду та Туреччини.

Бо витратити мільярд доларів на корабель нового покоління та ліпити туди «Мі-2» — діяльність дивна, якщо не сказати гірше. Особливо в країні, яка критично залежить від експорту зернових та імпорту добрив через порти, які можуть заблокувати російські підводні човни. Сподіваємося, що розум усе ж переможе. І на те, що українському флоту — бути.

Warning icon Помилка в тексті? Виділіть її мишкою і натисніть: Ctrl + Enter

Коментарі

Всі новини