5 березня 2026 07:25

Новини

Економіка

Дрони на $10 млрд на рік: чи запрацює експорт надлишків зброї у 2026-му

Автор

Марія Бабенко

Український ОПК під час повномасштабної війни почав динамічно зростати. Проте потенціал галузі швидко вперся у стелю обсягу держзамовлення, адже експорт озброєння за кордон стоїть на паузі. У 2026 році у відповідь на прохання учасників ринку має запрацювати механізм, який дозволяє експортувати надлишки виробленого озброєння, що перевершують потреби Сил оборони. з’ясовує, чому назріла ця необхідність, як працюватиме експорт і який дасть економічний ефект.

Як український ОПК перевершив купівельну спроможність України

Необхідність відкриття експорту назріла у 2024 році, коли виробничі спроможності українського ОПК почали суттєво випереджати обсяги, які здатна профінансувати держава. В Українській Раді Зброярів зростання потенціалу галузі описують наступним чином:

2024 рік: при загальній спроможності сектору у $20 млрд зброї виготовили на $10 млрд (завантаження близько 50%);
2025 рік: прогнозовані спроможності перевищили $35 млрд, а закупівлі до кінця року покрили максимум половину цієї суми;
2026 рік: лише далекобійні спроможності оцінюються у понад $35 млрд, а вся галузь загалом може сягнути $55 млрд.

«Питання експорту стало критичним для індустрії у 2024 році завдяки стрімкому зростанню потужностей українських виробників та необхідності й надалі підтримувати кратні збільшення виробництва», — зазначає Валерій Яковенко, співзасновник та керуючий партнер DroneUA.

Підготовка до демонстраційного польоту БПЛА вітчизняного виробництва Вампір з бойовим навантаженням 15 кг на полігоні у Києві. Фото: УНІАН

Андрій Савчук, партнер юридичної компанії MORIS, впевнений, що контрольоване скасування обмежень на експорт озброєння та військової техніки (ОВТ) мало відбутися щонайменше два роки тому (у 2024-му), що дало б виробникам змогу продавати продукцію за кордон і, як наслідок, уникнути простою та суттєвих виробничих втрат. Натомість, за словами Савчука, експортні процедури станом на початок 2026 року залишалися заблокованими з огляду на низку обставин, включаючи ризики продажу іншим країнам зброї, необхідної для укомплектування підрозділів Сил оборони.

«Спекуляції про те, що Україна продасть зброю за кордон і сама залишиться без захисту, вже давно не мають під собою ані економічної, ані правової логіки. Країна, що воює, повинна не лише витрачати, а й заробляти — інакше стратегічна перевага перетворюється на виснаження», — наголошує на небезпеці подібних інформаційних маніпуляцій Дарія Лазарєва, радник адвокатського обʼєднання ETERNIX.

Як зволікання з експортом зброї генерує збитки і вимиває кадровий потенціал галузі

Втрачений час конвертується у цілком конкретні цифри недоотриманого прибутку в оборонному секторі.

«За різними оцінками, невикористаний експортний потенціал національного оборонно-промислового комплексу у 2025 році склав близько $2 млрд. Це означає, що у разі скасування експортних заборон Україна могла б отримати пропорційний дохід та спрямувати його на фінансування дефіциту державного бюджету, передусім в оборонній сфері», — зазначає Андрій Савчук.

Український дрон-камікадзе літакового типу RAM-2AX. Фото: УНІАН

Проте фінансові втрати — це лише частина проблеми, адже найбільш болючим у віддаленій перспективі наслідком блокування експорту став масштабний «відтік мізків». За відсутності перспектив масштабування вдома високотехнологічний бізнес переміщується туди, де є доступ до капіталу.

Точної офіційної статистики щодо кількості релокованих виробництв або фахівців наразі немає. Проте в Українській Раді Зброярів, з посиланням на опитування ринку у 2024–2025 роках, зазначають, що до 85% українських приватних оборонних компаній розглядали або вже здійснили часткову релокацію діяльності. При цьому понад 70% виробників називали відкриття експорту та наявність довгих передбачуваних контрактів ключовою умовою для того, щоб залишатися в Україні.

В Українській Раді Зброярів уточнюють, що найчастіше йдеться не про повну зупинку заводів всередині країни, а про відкриття юридичних осіб у ЄС, винесення окремих складальних операцій або створення спільних підприємств із європейськими партнерами для обходу регуляторних бар’єрів. У кількісному вимірі це оцінюється як десятки компаній і сотні висококваліфікованих спеціалістів, які вже працюють поза українською юрисдикцією.

«Абсолютно всі виробники мають процеси виходу на міжнародні ринки, хоча основним ринком залишається саме Україна. Це обумовлене дефіцитом кадрового ресурсу, а також необхідністю доступу до глобальної бізнес-екосистеми з погляду необхідності подальшого масштабування», — додає Валерій Яковенко.

Як у лютому 2026 року стартував експорт озброєння

В РНБО повідомляють, що на виконання завдання президента у лютому 2026 року Україна вже видала перші дозволи на експорт озброєння, фактично відновивши повноцінний механізм контрольованого продажу продукції ОПК за кордон.

У межах запропонованої моделі, за умови 100% задоволення потреб Сил оборони, виробники отримують змогу використовувати надлишкові спроможності для залучення валютної виручки, збереження кадрів та інвестування в R&D.

В Україні у 2024 році випустили нову марку на підтримку Сил безпеки й оборони — “Зброя перемоги. Made in UA”. На ній зображені: безпілотні комплекси Shark та “Лютий”, один з найбільших FPV-дронів “Ескадро”, морський дрон Magura V5 та інші

Процедура передбачає жорсткий державний контроль через Державну службу експортного контролю (ДСЕК) та Міжвідомчу комісію з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю (МКВТС) при РНБО. Терміни розгляду заявок становлять від 30 до 90 днів. Передбачено обов’язковий післяекспортний моніторинг кінцевого користувача та можливість миттєвого призупинення дозволів у разі термінової потреби фронту в певній номенклатурі.

«Окремим і показовим кроком стало рішення президента щодо формування та затвердження складу робочих і координаційних органів при РНБО, які мають безпосередньо займатися питаннями розвитку оборонно-промислового комплексу та запуску механізму експорту. Це вже не декларація, а інституційне оформлення процесу. Фактично йдеться про створення платформи, де оборонний сектор, урядовий економічний блок, військове командування та регулятори працюватимуть синхронно, а не паралельно», — коментує ситуацію Дарія Лазарєва.

В об'єднанні Технологічні Сили України (ТСУ) у відповідь на запит підтверджують, що станом на лютий 2026 року всі ключові кроки в межах чинного законодавства вже зроблені, а підписання указу про затвердження складу МКВТС стало точкою фактичного старту.

«Із розблокуванням роботи МКВТС сьогодні вже існує законодавча можливість для експорту, яка не потребує додаткового врегулювання. Виробники вже можуть подавати заявки на експорт продукції, які розглядатимуть ДСЕК та МКВТС відповідно до вимог закону», — пояснюють у ТСУ.

Рада Зброярів наголошує, що прозорість цього процесу — головна вимога індустрії. Потрібні чіткі підзаконні правила: хто саме і за якою процедурою погоджує постачання, щоб шлях від дозволу до митного оформлення був прогнозованим.

«Технологічні Сили України адвокатують рівний доступ для всіх гравців ринку до експортних можливостей, — додають у ТСУ. — Ми очікуємо, що до всіх виробників, які подають заявки на дозвіл експорту продукції, застосовуватиметься однаковий підхід у межах встановленої процедури. Наразі процес лише запустився, і ТСУ активно моніторитимуть розгляд заявок виробників-членів обʼєднання в частині рівності доступу для всіх учасників».

Не менш важливим питанням у контексті експорту озброєння є методика визначення того, що саме можна вважати «надлишком», адже чітке формулювання цього терміну наразі відсутнє у профільному законодавстві.

«У розумінні виробників та об’єднання надлишком є обсяг продукції, яку підприємство має спроможність виготовити, але яка не закуповується через відсутність фінансових можливостей держави. Для забезпечення рівного доступу до експортних ринків та мінімізації ризиків ми підтримуємо необхідність правової визначеності поняття «надлишок виробництва», а також впровадження додаткових критеріїв, за якими держава могла б визначати дозволені обсяги експорту, особливо в період воєнного стану», — наголошують у ТСУ.

Співробітники підприємства BENDER ROBOTS збирають та випробовують наземні роботизовані комплекси власного виробництва, в Харкові. Фото: УНІАН

Вадим Діденко, молодший юрист юридичної компанії MORIS, уточнює, що механізм верифікації «надлишків» регламентується постановою Кабміну №838, яка передбачає комплексну оцінку доцільності поставок від Мінекономіки, Міноборони, МЗС та СБУ.

«Якщо уповноважений суб’єкт встановить, що Сили оборони мають потребу у зразку, який виробник планує експортувати, дозвіл не буде надано. При цьому держава має підтримати виробника, забезпечивши викуп такої продукції. І це справедливий підхід: або купує держава, або дозволяє експорт того, що їй не потрібно», — зазначає Андрій Савчук.

Перспективи експорту озброєння 2026: що купуватиме світ і який зиск отримає Україна

Сьогодні українське озброєння має унікальну конкурентну перевагу — «бойовий краш-тест», який воно щодня проходить. В ТСУ це вважають першочерговою перевагою українських зброярів, адже половина флагманських продуктів вітчизняного ОПК оновлюється від 6 до 20 разів на рік, що робить ці рішення найактуальнішими на світовому ринку.

Найвищий попит, за інформацією ТСУ, міжнародні партнери виявляють до таких сегментів:

dual-use технології: системи захищеного зв’язку та сучасні цифрові рації;
наземні роботизовані комплекси (НРК): платформи для евакуації поранених, дистанційного мінування та логістики;
засоби РЕБ/РЕР та антидронові рішення: інтелектуальні системи перехоплення та придушення БПЛА.

Дрон SHARK-M UAS під час презентації бельгійській делегації українських дронів, у Києві, 8 квітня 2025 року. Фото: УНІАН

За словами Валерія Яковенка, сьогодні найбільший потенціал і зацікавленість міжнародних стейкхолдерів зосереджені навколо рішень у сфері робототехніки в усіх її проявах. Окремо експерт виділяє системи радіоелектронної боротьби та протидії, оскільки український досвід у цих напрямах є унікальним для світового ринку.

«Сьогодні світовий попит формується не навколо «класичних» систем озброєння, а навколо технологій, які довели свою ефективність у сучасній маневреній війні. Передусім це безпілотні системи різного класу — розвідувальні, ударні, морські дрони, а також програмні рішення для управління ними. Другий великий сегмент — системи радіоелектронної боротьби та засоби протидії дронам. Третій — боєприпаси, комплектуючі, модулі зв’язку, програмне забезпечення, інтеграційні рішення для модернізації існуючих систем», — наголошує Дарія Лазарєва.

Український багатоцільовий надводний безпілотний човен MAGURA V5. Фото: УНІАН

На думку експертів юридичної компанії MORIS, експортними механізмами першочергово зможуть скористатися виробники БПЛА, наземних роботизованих комплексів та систем РЕБ. Натомість більші складнощі у цьому контексті, за їх прогнозами, матимуть виробники засобів ППО та ПРО. Проте це зумовлено не дискримінаційними положеннями чи корупційними перепонами, а насамперед тим, що така продукція є дефіцитною та залишається стабільно затребуваною на внутрішньому ринку для захисту неба.

«У разі реального відкриття експорту озброєння та військової техніки (передусім дронів, НРК та РЕБ), Україна, за різними оцінками, на старті може отримати від $1,5 до $10 млрд на рік. Це далеко не межа, бо експортний потенціал величезний. Надалі ці кошти можна спрямувати на покриття дефіциту фінансування інших сфер оборонного виробництва», — прогнозує Андрій Савчук.

На завершення Валерій Яковенко зауважує, що дозвіл на експорт українського обладнання за окремими напрямами має забезпечити зростання виробничого потенціалу у 3–5 разів протягом року. При цьому співрозмовник попереджає: будь-які менші показники стануть свідченням помилки у стратегії, адже нижчі цифри відповідатимуть лише органічному розвитку на внутрішньому ринку.