15 вересня 1974 року група художників, які не входили до офіційних радянських мистецьких спілок і організацій, домовилася показати свої роботи всім охочим на узліссі Бітцевського лісопарку в москві. Свій захід вони назвали «Перший осінній перегляд картин просто неба». В історії він залишився під назвою «Бульдозерної виставки». Його ініціаторами виступили: колекціонер Олександр Глезер і група художників:
«Бульдозерна виставка»
- Оскар Рабін
- Євген Рухін
- Володимир Немухін
- Лідія Мастеркова
- Надія Ельська
- Юрій Жарких
- Олександр Рабін
- Борух Штейнберг
- Олександр Меламід
- Віталій Комар
- Василь Ситников
- Валентин Воробйов
- Ігор Холін
- Сергій Алфьоров
Організатори виставки розіслали такі запрошення:
Запрошення на виставку
Виставка була розбита на місці, що належить лісопарку Бєляєва. Були присутні приблизно 20 художників і група спостерігачів, яка складалася з родичів і друзів художників, а також журналістів західних інформаційних агентств і дипломатів. Картини були розвішані на імпровізованих стійках, виготовлених з дерев'яного мотлоху.
«Бульдозерна виставка»
Хоча організатори поїхали на місце метро, проте на виході одного з них звинуватили в «крадіжці годинника» — було очевидно, що їх хочуть затримати за всяку ціну. Але хвилин через 20 прийшов капітан міліції і сказав, що сталася помилка. Коли ж вони підійшли до пустиря, то побачили там машини з саджанцями і якихось вдягнених у робочу форму людей, які почали кричати, що, мовляв, прийшли хулігани, які заважають їм саджати дерева. Причому говорили, що у них суботник, хоча була неділя.
«Бульдозерна виставка»
Незважаючи на невеликий розмах події, вона була сприйнята владою досить серйозно. Приблизно за пів години після початку акції до місця її проведення було направлено групу, до складу якої входили три бульдозери, самоскиди, водомети і біля сотні міліціянтів у цивільному, які почали тіснити художників і глядачів, які зібралися; частина картин була конфіскована. Формально все виглядало як гнівна спонтанна реакція групи працівників з благоустрою та розвитку лісопарку. Нападники ламали картини, заарештовували і били художників, глядачів та іноземних журналістів. За словами очевидців, Оскара Рабина, який повис на ковші бульдозера, фактично протягнули через усю виставку. Художників відвозили у міліцейський відділок, де їм заявляли: «Стріляти вас треба! Тільки патронів шкода...».
«Бульдозерна виставка»
Після цієї події, що викликала гучний резонанс у зарубіжній пресі, радянська влада змушена була поступитися і офіційно дозволила за два тижні проведення подібної виставки просто неба в Ізмайловому 29 вересня 1974 року. На новій виставці презентували роботи вже не 20, а більш ніж 40 художників. Вона тривала 4 години і її відвідали, за різними даними, близько півтори тисячі осіб. Учасник виставки — відомий графік Борис Жутовський — згадував, що якість картин на вернісажі в Ізмайловому була незрівнянно нижчою, ніж на першій розгромленій виставці в Бєляєві, через те, що там було виставлено тільки найкращі роботи, багато з яких були знищені.
