Як ефективно захистити колишнього учасника ТОВ через суд?

Андрій Овод
Член Асоціації правників України, адвокат LEXJUS
Фото: Anna Varsányi/Pixabay

Фото: Anna Varsányi/Pixabay

Згідно з останніми даними Державної служби статистики, половину всіх зареєстрованих в Україні юридичних осіб складають товариства з обмеженою відповідальністю.

Точна кількість — 694 271 станом на 1 вересня 2020 року. Гегемонія ТОВ як організаційно-правової форми господарювання пов’язана з привабливим режимом діяльності.

Саме тому вони є найпоширенішою формою ведення малого та середнього бізнесу в Україні.

Telegram Logo

Боротьба з рейдерством чи зарегульованість відносин?

Із метою вдосконалення регулювання відносин, які пов’язані зі створенням, діяльністю та припиненням і, що найважливіше, забезпеченням прав учасників, Верховна Рада 6 лютого 2018 року ухвалила закон «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Для запобігання рейдерству, до якого ТОВ є дуже вразливими, також був змінений закон про державну реєстрацію юридичних осіб. Змінили вимоги до документів, які подають для держреєстрації змін.

Google News Logo Підписуйтесь на нас в Google News!

Під час розгляду судами корпоративних спорів на підставі нового законодавства каменем спотикання для позивачів — колишніх учасників ТОВ — виявився вибір належного та ефективного способу захисту прав, пов’язаних із їхнім виключенням.

Простіше кажучи, яким чином колишньому учаснику ТОВ правильно сформулювати позовні вимоги, аби суд зміг їх задовольнити, а державний реєстратор — виконати. Тут варто врахувати, що кінцевою метою таких спорів є поновлення участі в товаристві.

Варто відзначити, що дискусія у питанні визначення предмета даної категорії позовів виникла саме в результаті змін до законодавства.

Поточна практика Верховного Суду має скоріше не вичерпний, а обмежувальний підхід.

Відтак, зміст позовних вимог, неузгоджений із формальними вимогами закону, може перешкодити ухваленню судом позитивного рішення навіть за наявності в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права.

Це стосується ч. 5 ст. 17 закону про державну реєстрацію юридичних осіб у редакції від 17 червня 2018 року.

Вона містить спеціальні вимоги до судового рішення, що є підставою для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників ТОВ.

Практика Верховного Суду: спеціальний спосіб захисту чи обмежувальний підхід?

Дане питання вже розглядалося Великою Палатою Верховного Суду, хоча справа, якій судилося бути першою, потрапила на розгляд лише через начебто порушення правил юрисдикції.

Підсудність господарським судам позовів, спрямованих на поновлення колишнім учасником ТОВ своєї участі в товаристві, не викликає сумніву, і судова практика в цьому питанні є послідовною.

Однак висновки в постанові від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 мають велике значення саме по суті спору.

Насамперед, Велика Палата ВСУ зазначила, що позовні вимоги про визнання рішення загальних зборів ТОВ недійсним, визнання недійсним статуту чи недійсними змін до нього, визнання права власності на частку у статутному капіталі товариства не відповідають належним та ефективним способам захисту.

Справа в тому, що їхнє задоволення не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру.

У згаданій постанові Велика Палата звернула увагу на те, що перелік способів захисту учасників ТОВ міститься у тій же ч. 5 ст. 17 закону про державну реєстрацію юросіб, норми якої є спеціальними для зазначених товариств.

Саме тому, належним способом захисту колишнього учасника ТОВ є лише позовні вимоги:

  • (1) про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників;
  • (2) про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі.

До речі, нещодавно Касаційний господарський суд у постанові від 2 вересня 2020 року у справі № 904/1409/19 підтвердив, що зазначені способи захисту є альтернативними.

Що стосується вимоги про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників, то відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, а й особи — учасники товариства.

Позивач може мати законний інтерес у відновленні такого складу учасників, що існував до порушення його прав.

Подібні висновки у подальшому були підтверджені Великою Палатою ВСУ під час розгляду інших справ. Також останній огляд судової практики Касаційного господарського суду за липень-серпень 2020 року підтверджує послідовний підхід найвищого суду в цьому питанні.

Однак відверто насторожує те, що, згідно з позицією Верховного Суду, згадані способи захисту порушених прав у подібній категорії спорів є вичерпними.

Така позиція викликає здивування, адже упродовж останніх чотирьох років незмінною залишається редакція п. 2 ч. 1 ст. 25 закону про державну реєстрацію юридичних осіб.

Нею передбачено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться, зокрема, на підставі судових рішень щодо:

  • (а) визнання повністю або частково недійсними рішень уповноваженого органу юридичної особи;
  • (б) визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів;
  • (в) зобов’язання вчинення реєстраційних дій;
  • (г) скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі.

Тобто поточна практика Верховного Суду у визначенні належного та ефективного способу захисту має скоріше не вичерпний, а обмежувальний підхід.

На моє переконання, формальна неузгодженість обраного позивачем способу захисту з буквою закону не може бути єдиною підставою для відмови у позові або скасування правильних по суті рішень в апеляційній чи касаційній інстанції.

Так, якщо для внесення змін до закону достатньо політичної волі більшості у ВР, яка за необхідності здатна реалізувати задумане у найкоротший строк, то розгляд спорів у судах України такими темпами не може похизуватися.

Навіть у господарських судах, у яких переважно дотримуються процесуальних строків, трапляється, що час від дати подачі позову до касаційного перегляду становить кілька років.

З огляду на це, несправедливо, що Верховний Суд скасовує рішення судів нижчих інстанцій лише через те, що законодавство за час розгляду справи змінилося, а тому вибраний позивачем спосіб захисту вже є начебто неефективним.

У контексті теми даного дослідження, ці питання особливо актуальні у справах, де позовні заяви були подані до 17 червня 2018 року.

Адже не можна ставити у провину добросовісного позивача те, що після подачі позову в законі про державну реєстрацію юридичних осіб з’явилися спеціальні вимоги до судових рішень.

QuoteІснує ризик, що закон про державну реєстрацію може позбавити добросовісних осіб можливості поновити свої права через суд.

В іншому випадку це суперечитиме конституційному принципу заборони зворотної дії законів у часі, якщо він погіршує становище особи. Більше того, як апеляційний, так і касаційний суд перевіряють законність та обґрунтованість рішення на дату його прийняття, а не перегляду.

Видається, що фактичне врегулювання законом спеціальних способів судового захисту у відносинах ТОВ може призвести до «шаблонного правосуддя», яке не враховує всіх особливостей корпоративних відносин.

Тому існує ризик, що замість недопущення рейдерства у відносинах ТОВ закон про державну реєстрацію юросіб може додатково позбавити добросовісних осіб можливості поновити свої права через суд.

Варто звернути увагу на закон «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Ним передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення.

Разом з тим, у сфері ТОВ поточна практика Верховного Суду фактично виходить з того, що поновлення порушених прав можливе лише на підставі судового рішення, резолютивна частина якого до букви співвідноситься зі спеціальною нормою закону.

Однак такий підхід не враховує того, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов’язковим, тому його виконання є похідним та має відбуватися за будь-яких обставин.

Дискусійним є також те, чи може суд на стадії підготовчого провадження звертати увагу позивача на належність вибраного ним способу судового захисту, адже згодом саме суд може відмовити у позові з цієї причини.

На подібне запитання вже відповідав Касаційний господарський суд, оцінюючи обов'язок суду ставити на обговорення сторін питання належності особи, до якої заявлено позов.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2020 року дійшов висновку, що суд, встановивши, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати, зобов'язаний роз'яснити позивачу право подати клопотання щодо залучення до участі у ній співвідповідача. І лише в такому разі суд має ухвалити рішення про відмову в позові.

Зважаючи на це, за аналогією, суд повинен роз’яснити позивачу право змінити предмет позову. Саме так має проявлятися функція суду як безпристрасного арбітра.


Висновок

У підсумку хотілося б наголосити, що колишні учасники ТОВ, звертаючись до суду з вимогами, спрямованими на поновлення в товаристві, безумовно, мають враховувати чинне нормативно-правове регулювання.

У будь-якому разі, суть повинна превалювати над формою, тому неприпустимо, коли суди відмовляють у задоволенні обґрунтованого позову лише через зміни в законодавстві.

The Page Logo
У вас є цікава колонка для The Page?
Пишіть нам: [email protected]

Warning icon Помилка в тексті? Виділіть її мишкою і натисніть: Ctrl + Enter

Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора

Коментарі

Всі новини