Багато українських бізнесів, насамперед фінансових, вже зіткнулися з вимогами іноземних партнерів впроваджувати в бізнес-процеси ESG-підходи. Часто іноземні банкіри та інвестфонди прямо говорять приблизно так: якщо у вас є ESG, то гроші дамо, якщо ні – то не зможемо дати за всього бажання, оскільки є відповідні нормативні та корпоративні заборони. ESG (Environmental, Social, Governance) – це принципи діяльності компанії, що ґрунтуються на захисті довкілля, створенні сприятливих соціальних умов, сумлінному відношенні до співробітників та клієнтів та належному корпоративному управлінні. Наскільки і як ця концепція застосовна до України, 
говорило з Аліною Соколенко, головою Асоціації експертів зі сталого розвитку.
Недавнє опитування, проведене в США консалтинговою компанією PwC, показало, що ради директорів публічних компаній відзначають зниження уваги до питань ESG. На вашу думку, чому так відбувається?
– Останнім часом увага до ESG з боку інвесторів і керівників публічних компаній знижується, і це явище має як передбачувані, так і досить складні причини. Поява нових трендів, таких як Climate Governance, геополітична нестабільність та економічні виклики змушують переглядати пріоритети.
Термін ESG виник у 2000-х роках як інструмент аналізу інвестицій, але, як і будь-яка концепція, він продовжує розвиватися. Нині ESG трансформується, інтегруючи нові підходи, адаптуючись до викликів сучасності та шукаючи баланс між фінансовою рентабельністю і довгостроковими цілями сталого розвитку.
Одним із важливих чинників є економічна нестабільність. Багато компаній зараз зосереджуються на короткострокових завданнях, таких як зниження витрат та підвищення прибутковості. ESG, що вимагає довгострокових інвестицій, часто поступається місцем більш нагальним потребам.
Крім того, на зміну впливає геополітичний контекст. Регуляторні стандарти щодо ESG у різних країнах дуже неоднорідні, а в деяких регіонах навіть стикаються з опором. Це ускладнює інтеграцію єдиних стандартів і створює додаткові бар'єри для бізнесу.
Не менш важливим є зростаючий акцент на Climate Governance – увага інвесторів і компаній все частіше спрямовується на кліматичне управління – вузький, але критично важливий аспект ESG. У цьому контексті інші елементи ESG можуть виглядати менш пріоритетними.
Ще один виклик – складність вимірювання ефективності ESG-ініціатив. Впровадження таких заходів потребує часу, а їхня результативність часто неочевидна у короткостроковій перспективі. Це стає додатковим бар'єром для інвесторів, які шукають швидкі результати.
І нарешті, тиск з боку акціонерів і появу нових стандартів також не можна ігнорувати. Інвестори хочуть бачити миттєву віддачу від вкладень, а ESG, попри свою важливість, не завжди відповідає таким очікуванням.
Як ESG-підходи пов'язані зі сталим розвитком
Більше третини респондентів того ж опитування PwC погодилися з тим, що «ESG став обтяжливим і більше не становить цінності». На вашу думку, це просто їх суб'єктивна думка, чи висновок, зроблений у результаті спостереження за реальністю?
– Цікаве питання, яке вимагає глибокого аналізу. Це може бути як суб’єктивною думкою, так і результатом обґрунтованих спостережень.
Суб’єктивність може випливати з певної втоми або нерозуміння суті ESG, оскільки термін часто використовується як маркетинговий хід без реального наповнення. Окрім цього, компанії можуть вважати його «обтяжливим» через складнощі в інтеграції ESG-практик у повсякденну діяльність та брак чітких стандартів.
Проте це також може бути висновком, зробленим після спостережень за реальністю. Наприклад, якщо ESG не дає видимих результатів у короткостроковій перспективі, це може створити враження, що він не приносить цінності. Деякі компанії можуть спостерігати, що акціонери або інвестори не завжди зацікавлені в цих аспектах, що знижує їхню мотивацію.
Все це не стільки криза концепції ESG, скільки виклик, пов’язаний із її правильною інтеграцією та комунікацією.
Терміни «сталий розвиток» та ESG часом вважають синонімами. Якщо це не так, то в чому різниця?
– Ці терміни мають різне походження, зміст і контекст застосування.
Сталий розвиток – це концепція, яка виникла ще у 1987 році. Її головна ідея полягає в тому, щоб забезпечити розвиток суспільства, який задовольняє потреби нинішнього покоління, не ставлячи під загрозу можливості майбутніх поколінь. Сталий розвиток охоплює три ключові аспекти: екологічний (захист довкілля), соціальний (права та добробут людей) і економічний (економічна стабільність). Ця концепція є фундаментальною і глобальною, спрямованою на досягнення балансу між природою, суспільством і економікою.
А ESG – це більш прикладний підхід, який народився у сфері фінансів і бізнесу. Він з’явився на початку 2000-х, коли інвестори почали звертати увагу на нефінансові ризики бізнесу, які можуть вплинути на його довгострокову ефективність. Це інструмент, який використовується для оцінки стійкості компанії з точки зору екологічного впливу, відносин із суспільством та етичного управління. На відміну від сталого розвитку, ESG орієнтований переважно на корпоративний сектор та інвестиційні рішення.
ESG – об'єктивна необхідність чи інструмент конкуренції країн та компаній
Деякі експерти вважають, що термін ESG ввели в обіг багаті країни, щоб сильніше відірватися від країн «третього світу». Розрахунок на те, що біднішим країнам складніше дотримуватися стандартів ESG. Ви певною мірою згодні з цією гіпотезою?
– Ця думка заслуговує на увагу, справді впровадження ESG-стандартів може бути складнішим для країн, що розвиваються. Відсутність ресурсів, експертизи та інституційної спроможності ускладнює дотримання вимог, що створює бар’єри для бізнесу в цих країнах. Проте важливо пам’ятати, що ESG-стандарти були розроблені як відповідь на глобальні виклики: зміна клімату, соціальна нерівність, корупція. Проблема скоріше в тому, що універсальний підхід не враховує локальних умов. Для країн, що розвиваються, важливо адаптувати вимоги до їхніх реалій та отримувати підтримку від розвинених держав.
Хоча гіпотеза про навмисне створення ESG як інструменту для посилення розриву між багатими та бідними країнами може мати раціональне зерно, скоріше це побічний ефект, а не свідома стратегія.
Є також думка, що дотримання стандартів ESG є вигідним багатим компаніям у конкурентній боротьбі. Їм простіше фінансувати витрати, пов'язані із запровадженням практик ESG. А ті, хто не може собі дозволити цього, будуть названі «ESG-лузерами», приреченими плестись у хвості. Це припущення – конспірологія чи щось у ньому реальне?
– Дійсно, великі компанії мають більше ресурсів для впровадження ESG-практик та можливість інвестувати у «зелені» технології, вдосконалення ланцюгів постачання чи соціальні ініціативи, що дає їм конкурентну перевагу.
Для малого та середнього бізнесу ці витрати можуть бути значним викликом. Водночас одна з проблем, з якою стикається малий і середній бізнес, полягає у різному рівні підготовки та знань про ESG. Багато підприємств можуть не мати достатньо кваліфікованих кадрів або належного досвіду для правильної інтеграції ESG-стандартів у свою діяльність, що ускладнює процес адаптації. У такому контексті компанії, які не встигають адаптуватися, дійсно ризикують втратити конкурентоздатність. Вони можуть не отримати інвестицій через низький ESG-рейтинг, що фактично перетворює ESG на ще одну планку, яку складніше подолати меншим гравцям.
Однак розглядати це як конспірологію неправильно. Скоріше, це результат існуючої нерівності між гравцями на ринку. Вирішенням може стати підтримка малих і середніх підприємств у впровадженні ESG-стандартів, наприклад, через державні гранти, партнерства чи міжнародні програми технічної допомоги. Це дозволить уникнути ризику, коли ESG стає не стимулом для розвитку, а інструментом посилення розриву між «сильними» і «слабкими».
Навіщо ESG воюючій Україні
З урахуванням вищесказаного, наскільки тема ESG близька Україні, яка воює?
– Тема ESG для України, безумовно, є актуальною, хоча й має свої специфічні виклики, враховуючи поточну ситуацію в країні. Війна змінила правила інвестування, значно підвищивши ризики, що визначають інвестиційну привабливість, однак цей процес також відкриває нові можливості для інтеграції принципів сталого розвитку в економічну стратегію країни. Можна виділити кілька основних фокусів, які також мають безпосереднє відношення до ESG.
Відновлення людського капіталу через освітні програми, розвиток професійних навичок та збереження кваліфікованих кадрів стане важливою частиною стратегії сталого розвитку. Це включає також соціальні ініціативи, які підтримують уразливі групи та сприяють їхньому інтеграційному відновленню.
Розкриття інформації та корпоративна звітність – в умовах війни важливим аспектом є прозорість і вчасне інформування про фінансові та соціальні наслідки діяльності бізнесу.
Вклад у розвиток альтернативної енергетики, а також впровадження «зелених» технологій стане важливим елементом інвестиційної стратегії.
Бізнеси, які інтегрують ESG-принципи у свої ланцюги постачання, зможуть краще адаптуватися до змін і стати більш конкурентоспроможними.
Інвестиції в традиційно екологічні галузі можуть стати важливою частиною відновлення країни після війни. Також варто впроваджувати хоч незначні елементи екологізації в усі бізнес-процеси, знижуючи негативний вплив на довкілля.
Співпраця з європейським ринком та рух в напрямку євроінтеграції можуть суттєво змінити підходи до сталого розвитку в Україні. Включення принципів сталого розвитку до умов фінансування може стати важливим чинником для залучення капіталу, що особливо важливо після закінчення війни.
Схоже, що нам вибирати не доводиться, оскільки міжнародні партери вимогу дотримання підходів ESG закладають у всі програми допомоги Україні. На вашу думку, чи є принципи, дотримання яких дозволить українському бізнесу та держорганам отримати реальну користь для себе від витрат на ESG, а не лише гарний звіт для МВФ, ЄС та Світового банку?
– Дотримання ESG-принципів стане вигідним для України, якщо зосередитися на практичній ефективності через енергозбереження та оптимізацію процесів, інвестиціях у людський капітал, прозорості та антикорупційних механізмах, а також підтримці локальних ініціатив. Це перетворить витрати на реальні конкурентні переваги, а не лише на вимогу донорів.
Читайте також
