Facebook Pixel

«Північний потік-2»: чому Байден поступився у протистоянні Німеччини та США

Фото: nord-stream2.com

Фото: nord-stream2.com

Завершення будівництва та запуск газопроводу «Північний потік-2» не лише покращує геополітичне та соціально-економічне положення РФ, а й дає Кремлю нові можливості для «гібридних дій» на міжнародній арені та втручання у внутрішньополітичні справи інших держав.

Будівництво вже на фінальному етапі. Зокрема, вже на вихідних відновилися роботи у водах Німеччини. А минулого тижня адміністрація Джо Байдена вивела з-під санкцій оператора Nord Stream 2 AG разом із керуючим директором. При цьому оператор був рекомендований до санкцій Держдепом як компанія, що веде підсанкційну діяльність, але американці вирішили не псувати відносини з РФ, ФРГ та європейськими партнерами.

Україну це, звичайно, обурило. Тим часом «ПП-2», дуже вірогідно, добудують уже в 2021 році. Як це відіб'ється на Києві та чи могли б у разі затвердження американські санкції загальмувати запуск?

Telegram Logo

«Сьогодні тема газопроводу дискутивна не лише по лінії Німеччини-США, і не тільки в ЄС, а й всередині самої Німеччини. У вересні цього року відбудуться вибори, і, згідно з різними соцопитуваннями, будь-яка конфігурація майбутнього уряду передбачатиме Партію зелених, а вона — проти «Північного потоку-2». Саме тому, думаю, Росія всіляко поспішатиме добудувати газопровід до парламентських виборів, оскільки діючий уряд підтримує проєкт «Північний потік-2».

Олеся Яхно

Олеся Яхно

політологиня

Газопровід наразі лобіюють нинішній німецький уряд і бізнес-спільнота, які затягували час із перемовинами з Вашингтоном. І, судячи з усього, США все ж здалися. Як заявив мiнiстр економіки Німеччини Петер Альтмайер, ФРН буде необхідний природний газ у короткостроковій і середньостроковій перспективі, оскільки Німеччина йде від атомної енергії та вугільних станцій.

«Серед головних причин просування будівництва Німеччиною можна виділити:

— небажання псувати відносини з Москвою за умови наявного охолодження відносин Берліна та Вашингтона;

— наявність уже побудованого газогону Eugal, який є сухопутним продовженням «Північного потоку-2»;

— задіяння німецьких економічних і фінансових ресурсів у будівництві потоку;

— покращення спроможностей газотранспортної системи Німеччини у разі введення в експлуатацію «Північного потоку-2».

Також фактором є зацікавленість окремих німецьких чиновників у реалізації проєкту та гарантіях безперебійних поставок газу до Німеччини та ЄС за будь-якої військово-політичної кон’юнктури у Центрально-Східній Європі».

Антон Твердовський

Антон Твердовський

головний консультант з питань реінтеграції та деокупації Автономної Республіки Крим Представництва президента України в АРК

Які вигоди?

Німеччина у разі завершення будівництва газопроводу де-факто стане загальноєвропейським хабом з розподілу газу. Новий газопровід дозволить їй стати монополістом на газовому ринку Європи та встановлювати на нього ціни. Це ще більше посилить вплив країни на справи в ЄС у політичному, енергетичному та економічному сенсах.

Після введення газопроводу в експлуатацію поставки російського газу до Європи зростуть. Оскільки проєктна потужність «Північного потоку-2» становить 55 млрд куб.м газу на рік, не виключено, що Росії вдасться збільшити свою частку на газовому ринку Європи до 40%.

Частка ж США на ринку Європи суттєво знизиться. Тому експерти вважають, що Німеччина не погодиться на зупинку будівництва. І як свідчать результати зустрічі держсекретаря США Ентоні Блінкена з міністром закордонних справ Німеччини Гайко Маасом, навіть готова була зіпсувати стосунки з США.

«Зважаючи на мільярди євро, які вже інвестовані у проєкт, його «заморозка» принесе неприйнятні збитки акціонерам фірм, які у нього вклалися. Ці збитки не списати на форс-мажорні обставини. Німецький бізнес — проти будь-якої монополії на своєму енергетичному ринку, що означає небажання віддати остаточну перевагу «російському природному» або «американському скрапленому газу».

Андрій Мартинов

Андрій Мартинов

провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України

Санкції та протести

Побоюючися посилення впливу Росії на європейському енергетичному ринку, США погрожували санкціями компаніям, які вирішать брати участь у будівництві проєкту. Принаймні 18 європейських компаній припинили свою участь у проєкті або перебували у процесі виходу з нього через загрозу санкцій США.

Але наразі ми бачимо, що адміністрація президента Джо Байдена перервала послідовність політико-дипломатичного та санкційного тиску на учасників «Північного потоку-2».

«Введення США нового пакету санкцій щодо «Північному потоку-2» зробило б проблематичною добудову газопроводу. Прихильники радикальних заходів усередині США вважають, що адміністрація Джозефа Байдена поки що не поспішає імплементувати погоджені санкційні заходи, розраховуючи, мабуть, на знаходження рішення з Німеччиною під час перемовин. Хоча 7 квітня Білий дім почав здійснювати підготовку до призначення Амоса Хохштейна на посаду спецпосланника з «Північного потоку-2» — з метою, як написало видання Politico, зупинити проєкт. Та й російська влада бачить у цій кандидатурі прагнення Джозефа Байдена перейти до більш жорсткої лінії. Крім того, сенатор Тед Круз заявив, що комітет із закордонних справ Сенату послав єдиний двопартійний меседж усім компаніям, пов'язаним із «Північним потоком-2»: мовляв, якщо вони не вийдуть з проєкту, то до них будуть застосовані нові санкції».

Олеся Яхно

Олеся Яхно

політологиня

Варто зауважити, що Росії вже вдавалося обійти санкції. Наприклад, у 2019 році компанія Allseas вивела кораблі, які здійснювали укладку труб газопроводу. Проте Росія продовжила спорудження газопроводу своїми кораблями «Фортуна» та «Академик Черський». Також через санкції іноземні партнери припинили фінансування будівництва. Але Росія фінансує його і за власний рахунок. Тому не виключена у разі відновлення санкцій просто перереєстрація оператора газопроводу в іншій юрисдикції, що дозволить завершити будівництво.

Очевидно, що нові санкції США проти «Північного потоку-2» мали б бути ще більш жорсткими. Наприклад, потенційно їх могли б застосувати не лише до безпосередніх суб’єктів будівництва, а й до компаній, які мають займатися страхуванням і сертифікацією газопроводу, або потенційних покупців газу. В комплексі це суттєво гальмувало б завершення цього російського енергетично-інфраструктурного проєкту. Адже після добудови об’єкт ще необхідно ввести в експлуатацію, провести сертифікацію, інтегрувати його в газотранспортну систему Німеччини та ЄС тощо.

«Найімовірніше, «Північний потік-2» буде передано до юрисдикції Європейської енергетичної хартії, яка забороняє монопольний статус постачальника та розподільника газу. Цей факт додає аргументів федеральному уряду щодо відстоювання своєї позиції з політичного прикриття добудови. Пряме газопостачання з різних джерел — РФ, Норвегії, Алжиру, Катару, США — захищає німецьку енергетику від будь-яких політичних сюрпризів».

Андрій Мартинов

Андрій Мартинов

провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України

Варіанти розвитку

У Німеччині розглядають чотири варіанти подальшого розвитку подій із газопроводом. Це — використовувати його як «запірний механізм», тобто припинити поставки газу «Північним потоком-2», якщо Росія скоротить обсяги газу, що транспортуються через Україну. Другий варіант передбачає тимчасову зупинку будівництва на час продовження переговорів із США. Третій — значне збільшення інвестицій в енергетичний сектор України та посилення співпраці в галузі енергетики. Четвертий — будівництво повинно бути завершено, незважаючи на погрози та критику проєкту.

«Для Німеччини «Північний потік 2» має стратегічне значення. Тоді як доля України для неї не надто важлива. Тому в жодному разі вона не зупинить роботу газопроводу через падіння транзиту російського газу в Україну. Також нереальним виглядає збільшення німецьких інвестицій в енергетичний сектор України. Інвестиції здійснюють приватні компанії, для яких мотивом є лише прибуток. Якщо рівень прибутковості інвестицій в України їх не влаштовує, а ризики занадто високі, то ніхто не змусить їх вкладати гроші. Тому, незважаючи на санкції, будівництво, найімовірніше, буде завершено, хоча й можливі тривалі зупинки».

Олександр Хмелевський

Олександр Хмелевський

незалежний експерт, к.е.н.

Експерти вважають, що після завершення будівництва «Північного потоку-2» Україна не лише втратить доходи від транзиту газу (від 2 до 3 млрд доларів на рік), а й ГТС України доведеться частково консервувати або демонтувати. Адже зараз вона відбирає російський газ з труби, а реверс існує лише на папері. Налагодити реальний реверс буде вкрай складно. Для цього доведеться змінити напрямок постачання газу в системах Польщі, Словаччини та Угорщини. Тому Україну може чекати енергетична криза, а ціна газу суттєво зросте.

Висновки

Подальший розвиток подій із газопроводом «Північний потік-2» залежить від великої кількості чинників і політичної й соціально-економічної кон’юнктури: здатності європейських та американських політиків прийти до спільного знаменника у вирішенні питання заради забезпечення безпеки, миру та стабільності в Європі. А також пошуку балансу між інтересами економіки й бізнесу, з одного боку, та глобальної безпеки — з іншого; ступеню агресивності поведінки Кремля у зовнішньополітичному вимірі.

У разі введення в експлуатацію «Північного потоку-2» Росія, цілком імовірно, шукатиме варіанти для обходу європейських енергетичних пакетів й енергетичної політики ЄС. Задля того, щоб отримати якомога більше потужностей використання газопроводу, зокрема шляхом створення буферних компаній-прокладок тощо.

У РФ є практика запровадження в морських акваторіях так званих «зон безпеки», закритих для безперешкодного судноплавства, під приводом потреби вжиття «заходів безпеки» на об’єктах критичної інфраструктури. Вона наразі застосовується з боку РФ проти України в Азово-Чорноморському регіоні. І після добудови «Північного потоку-2» може також перетворитися на нові реалії для Балтійського регіону (не варто забувати про дислокацію Балтійського флоту РФ у Калінінградській та Ленінградській областях РФ).

«Головним ризиком завершення реалізації проєкту «Північний потік-2» може стати розв’язання рук військово-політичному керівництву РФ для проведення масштабних стратегічних наступальних операцій проти України, що вже є не регіональною, а глобальною загрозою. Крім того, у тактичному вимірі гальмування добудови «Північного потоку-2» є свого роду інструментом стримування Росії від чергових агресивних дій, зокрема, на Сході України, Сирії та Лівії».

Антон Твердовський

Антон Твердовський

головний консультант з питань реінтеграції та деокупації Автономної Республіки Крим Представництва президента України в АРК


Warning icon Помилка в тексті? Виділіть її мишкою і натисніть: Ctrl + Enter Cmd + Enter Ctrl + Enter

Коментарі

Всі новини