Колись у нас – здається, навіть на телебаченні – був цікавий проєкт, де учаснику, який зазвичай добре знався на автомобілях, пропонували вгадати закамуфльоване авто з прикритими логотипом за салоном та манерами їзди. Зазвичай то було нескладно, але от з салоном оновленої Puma у мене б точно виникли проблеми. Так, тут є багато фішечок, які стовідсотково вказують на Ford, але хто б міг подумати, що вони саме з салоном Puma зроблять таке? І це ж навіть не нове покоління моделі, це лише оновлення.
Навіщо шукати кращого від хорошого
Puma – модель молода, їй усього-то йде шостий рочок. Звісно, якщо не брати в розрахунок купе Puma, але то була зовсім інша модель. З іншого боку – це вже привід замислитись і над новим поколінням, але у Ford певно подивились на дизайн екстер’єру Puma – ну от що тут міняти? І залишили все як було. І – правильно зробили.
Абсолютно свіжий і сучасний дизайн, а головне – впізнаваний та оригінальний. Концепція – спірна, подобається не всім, але бажання подобатися всім – то хибний вибір, навіть для автомобілів. Комусь нагадує стилістично Porsche, хтось вважає надто лупатим, але більшість погоджується з тим, що це симпатичний автомобіль без зайвої агресії, але з певним викликом: гарний баланс. Оскільки тут змін фактично немає, то й зупинятися на дизайні не будемо, відзначу лише дві головні відмінності, за якими ви одразу впізнаєте саме оновлену «Пуму». Перше – це, звісно, фари. Тут змінилася не форма, а сам малюнок: тепер по низу фари не одна риска, а три, і тут вже самі обирайте, що це таке – вії чи сліди кігтів (як у Peugeot, тільки там наслідив лев, а тут пума). Але виглядає класно – то й годі.
Друге – логотип Ford переїхав з капоту на решітку радіатора – не стало ні краще, ні гірше, але це вірний знак: оновлено! А, є ще третя особливість, але це вже не для всіх Ford Puma, а для конкретних, як у нас: новий колір. Називається Cactus Gray, він наче й сірий, але під різним освітленням відливає то оливковим (ну кактус же), то трошки навіть синім. В модній тенденції пастельних сірих кольорів, але такий собі непростий, тому як на мене, з всієї гами (сім кольорів) цей поки що найцікавіший.
12 дюймів радості
А от салон – це дійсно щось особливе. Звісно, перше, що привертає увагу, – два здоровенних монітори, причому і панель приладів – це правильний прямокутник з діагоналлю аж 12,8 дюйма.
Спеціально перевіряв двічі – так, панель приладів 12,8 дюйма, а центральний дисплей – 12 дюймів. Хоча візуально другий виглядає більшим. Певно, через те, що частина першого по кутах перекривається кермом, тобто ви бачити фактично традиційну площину, але загальний ансамбль при цьому виглядає чудово. І ось щодо «виглядає чудово» – це дійсно так. Здається, у мене на iPad картинка гіршої якості: роздільна здатність, контраст, яскравість – просто вогонь. І до речі, швидкість реакції тач-паду точно не гірша, ніж на крутих смартфонах. Картинка з камери – хоч кіно в 4К знімай, а в нашій версії є ще й круговий огляд, і попередження про авто, що рухається перпендикулярним курсом – тоді камера переключається на ширококутний огляд, це дуже зручно.
Що логічно… і не дуже
На панелі приладів у вас не буде можливості міняти дизайн – тут попрацювали спеціалісти Ford, тож вибрали найкращій одразу: для чого ця купа варіантів. Але можна змінити загальний колір (їх чотири) і показники у віконечку бортового комп’ютера. З останнім тільки не сподобалось, що за замовчуванням у вас завжди буде показник роботи гібридної системи. Навіщо він вам – взагалі незрозуміло, але про це далі, проте якщо ви перемкнули режим на відображення маршрутного комп’ютера, під час наступного запуску у вас все одно буде гібрид. А щоб повернутися до «маршруту» – треба зробити дві дії. Нелогічно. В решті – ідеальна панель, відображається саме те що треба, якісно і красиво.
На центральному моніторі – купа варіантів налаштувань, від звуку до вибору режиму їзди. Цікаво, що керувати кліматичною системою можна тільки з тач-паду, але під ним наче хтось загубив ще один верньєр і три традиційних ретрокнопки. Одна з них – це обдув лобового скла, і це дуже логічно: якщо раптом у вас запотіло лобове – це небезпечно, витрачати час на пошуки в меню тач-паду – зайве, ось, будь ласка: надавили та й все. Ще одна кнопка відключає систему старт-стоп, а третя – вмикає камеру. От тільки дивно, що не одразу. Тобто вам треба натиснути кнопку, на екрані з’явиться значок камери, тицьнути по ньому – і тільки тоді з’явиться зображення. Тут явно одна дія зайва. А от механічний верньєр – це для регулювання гучності аудіо. Це можна зробити з керма, можна з дисплею, а можна – тут, і я дуже часто користувався саме останнім. Виходить – воно недарма.
Згадувати про те, що Android Auto та Apple Car Play працюють по повітрю і без жодних нарікань, і що є бездротова зарядка для смартофону, певно, й не варто.
Уроки економії
Проте не можу не відзначити, що фактично всі пластики в салоні – жорсткі. Але виглядає все дуже гарно, фактура класна, довелося простукувати весь салон, щоб переконатися, що це дійсно так. Якщо це зроблено з міркувань економії – то іншим виробникам варто повчитися, як зекономити так, щоб це було геть непомітно. Плюс оббивка штучною шкірою і відверте неочікуване рішення з тканинною «кришкою» над панеллю приладів. Неочікуване, поки не звернеш увагу на логотип B&O – так це ж певно частина акустичної системи! Нічого собі. Цікаво, як виглядає салон Ford Puma без Beng&Olufsen – там ця штукенція теж є? І вже якщо заговорили про акустику – музика тут просто шикарна, з купою налаштувань, десять динаміків разом з сабвуфером – звук 10 з 10.
Ще з цікавого – в Ford Puma немає правого перемикача під кермом. Кому він заважав – не знаю, але тупо немає: двірники вмикаються теж лівим. Але тепер оцей звичний рух – змахнути щітками один раз – не працює. Треба переучуватися: на торці перемикача є кнопка, коротке натискання – змах щіток, довге – омивач.
Крісла – як і були, одні з найкращих в класі, дуже зручні і комфортні, є регулювання підтримки спини у попереку. Але – механічне регулювання, врешті, як і всі інші. Знову економія, і знову непомітна – згадайте, коли ви востаннє регулювали сидіння у своїй машині. Коли придбали? Отож бо.
В нашому випадку – сидіння зі штучної шкіри, по центру подушки – замша, плюс прострочка червоною ниткою по чорному – дуже гарно. Ну і щоб вже закінчити вихвалювати салон – два слова про багажник, один з найбільших (або найбільший, я принаймні не знайшов переможця) в класі. 456 літрів, і знаменитий фордовський MegaBox – додаткова ніша під полом багажника на 80 літрів. В перший раз у вас виникає дивне відчуття, що запаска лежить аж десь на землі, заглядаєте під задній бампер – та наче ні, все як у всіх. Але це класна штука і для перфекціоністів, які все люблять розкласти по поличках, і для чистюль – наприклад, покласти брудні чоботи з лісу: тут навіть є дренаж для води.
X вирішує
А тепер – про головне. Я вже згадував про індикацію роботи гібридної системи, отже, зрозуміло, у нас гібрид. І не лише у нас: всі оновлені Ford Puma без виключень – м’які гібриди. Але й тут не обійшлося без сюрпризів. Автомобіль на тест я забирав без, так би мовити, «супровідного слова», так вже вийшло. На бортах у нього шильдики ST-Line, чудова версія, все добре. Але от щось не те – має бути літровий мотор і 125 к.с., а їде ну надто жваво, аж вистрибує. Звісно, гібрид, електрика додає спритності, ну але ж не настільки! Довелося телефонувати і уточнювати: так і є! Шильдики то однакові, але це у нас топова версія ST Line Х, з тим самим літровим мотором, але – на 155 к.с. і 190 Нм обертального моменту. Тут вже все стало на свої місця: звісно, за таких розмірів 155 «конячок» – то дуже добре, а ще й повна відсутність будь-якої турбоями, бо поки розкручується мотор – допомагає стартер-генератор гібридної системи зі своїми особистими 50 Нм обертального моменту. Тут вже дійсно, хоч і виглядає Ford Puma як миле пуменя, але на дорозі поводиться як доросла пума.
Знайти якісь дані про батарею та можливості стартер-генератора не вдалося навіть у виробника. Тому вище я й писав про марність слідкувати за роботою гібридної системи на панелі приладів. Зазвичай у м’яких гібридах батарейка працює в діапазоні 20-80 відсотків заряду і ніколи не буває розряджена повністю. Тому навіщо вам знати – зараз вона заряджається чи віддає енергію? Вона працює – і цього достатньо.
Не тільки двигун
Не знаю, як це вдається Ford, але трьохциліндровий мотор тут не вібрує від слова зовсім, а ричить як дорослий. Одне задоволення дивитися у дзеркало заднього огляду, коли ти вже доїхав до другого світлофора, а інші все ще стартують з першого. Можливо, це не такий вже й крутий показник для маленького авто – розгін до 100 км/год займає 8,7 с, але знову-таки – в цьому класі навряд чи хтось розганяється швидше, і навіть у Ford Puma з 125-сильним мотором – це 9,6 с.
Але справа не лише в двигуні. По-перше, ідеально працює 7-ступінчата коробка Powershift, а по-друге – підвіска і керування. Ford Puma побудовано на платформі Fiesta, але є таке відчуття, що за основу брали не просто Fiesta, а ралійну S2000. Чутливе кермо з чітким «нулем», ідеальні налаштування підвіски, майже повна відсутність кренів – на цьому автомобілі просто приємно пересуватися, особливо, якщо ви прихильник активного драйву.
Спорт – тільки для завзятих
Як вже згадувалося вище, у Ford Puma є чотири режими руху – економічний, звичайний, спортивний і для слизької дороги. Але якогось перемикача режимів немає – вибір тільки через меню на дисплеї. Це як би вже натякає, що часто цим користуватися ви не будете. І то правда: якщо ви купили Ford Puma через те, що вам імпонує саме його живий характер, буде дивно душити його екорежимом. Ну хіба що в кінці місяця, коли закінчуються гроші. Втім, навіть в екорежимі Puma не стає ватною, тож якщо у вас цього дня мінорний настрій – цілком підійде. «Слизько» – так, це важливо, але ж не так часто воно й буває. «Спорт» – інша справа, проте перейти в спортивний режим можна і просто з важеля КПП. Але – це різні режими, і як на мене, спортивний режим «з монітора» трошки приємнішій того, що з коробки. Не такий сумбурний, оберти притримуються, але не занадто, трошки чутливішою стає педаль газу. А от два «спорти» одночасно – то вже перебір. Як на мене, авто стає надто нервовим. Але є нюанс.
В попередніх тестах кросоверів Renault я сильно сварився на важіль КПП, де ти постійно промахуєшся з драйву в мануал. Тут схожа історія, але проскакуєш не в М, а в S. І якщо в Renault то виливається в безглуздий розгін з ревом на першій, то тут – наче так і треба, ST-Line, вперед у спорт. Але – не хочеться. В звичайному режимі Ford Pumа, як на мене, збалансований і дуже жвавий, якщо хочеться трошки активніше – можна перейти в спортивний режим, тим більше тут ще й вигляд панелі приладів, як на мене, найкращий. Тож S на КПП – не дуже й треба, але ти часто переключаєшся в нього проти волі.
А от повна відсутність мануального режиму мене не засмутила. Немає – то й немає.
Виробник в комбінованому режимі обіцяє 5,5-6,3 л на 100 км. Певно, мене підвів азартний характер автівки, то в середньому вийшло трохи більше – 7-7,2. На трасі десь 6,2 л на 100 км. Для авто з 155-сильним двигуном – абсолютно нормальні показники.
Шкала цінностей
Здається, мої відгуки про авто надто хвалебні? За винятком деяких незначних претензій все «чудово» та «ідеально». Можете вірити, можете не вірити – але так воно і є. І тут немає ніякої підступності. Є тільки одна деталь. Ford Puma в Європі досить популярна модель, хоча зірок з неба не хапає – в загальному заліку популярності моделей зазвичай десь у другому десятку. А от у Великій Британії – це справжній бестселер. І вже не один рік. Знаєте, чому? В Україні Ford Puma в оснащенні Titanium (це стартова версія, але ж ніяк не «базова») коштує 1 186 218 грн. А наш ST-Line X – це 1 438 585 грн і плюс ще 49 828 грн за панорамний дах з електроприводом. Тобто вся ця краса обійдеться вам в 35,5 тисячі доларів. Так, це буде дуже класна комплектація, тут є все що треба, навіть на додачу до звичайного ST-Line є адаптивний круїз-контроль, попередження про перешкоду під час руху заднім ходом з активним гальмуванням, камера кругового огляду, матричні адаптивні фари, підсвітка з логотипом пуми в дзеркалах.
Але відверто – багатою комплектацією сьогодні особливо-то й не вразиш, у будь-якого (майже) конкурента знайдеться версія з не менш багатим набором. Виходить, в головних перевагах Ford Puma – це саме його їздові якості, його вміння догодити водієві та пасажирам, азартний характер. Але, по-перше, – це треба вміти цінувати, а по-друге – бути готовим за це заплатити. От і виходить, що чим вища в країні автомобільна культура і рівень життя, тим вищі і шанси Ford Puma. У нас зазвичай рівняють Puma з Peugeot 2008, Opel Mokka, Skoda Kamiq тощо. На мій погляд, його справжні конкуренти – Toyota Yaris Cross та VW T-Roc, а з останніми Ford Puma в одній ціновій категорії. Але у нас тут вже вмикається магія бренду, тому Ford Puma так не часто зустрічається в міському трафіку. Але якщо вже ви його бачите – то за кермом там точно людина, яка не буде шкодувати про те, що потрапила під чари очей пуменяти.
Читайте також
Як говорити з підлітками, щоб вони почули: як завоювати увагу покоління Z і альфа
Фонд Андрія Матюхи та Good Donations: у «Охматдиті» впровадили систему Thompson
Постачальники Міноборони під прицілом: як уникнути кримінального переслідування
