Важкі роковини.
30 років економічної війни росії проти України

24 лютого в Україні перші роковини повномасштабного вторгнення. Буде багато споминів про трагічні події 2022-го, а також 2014-го. Але майже ніхто не пригадає лютий 1993-го, коли росія відкрито розпочала економічну агресію проти України. Хоча саме ця агресія могла поставити крапку в новітній історії нашої країни. У росії справді були всі шанси виграти цю війну, безкровно і тихо анексувавши економіку України.

Для того щоб нагадати, по якому краю економічної прірви пройшла Україна за минулі 30 років, The Page зібрав основні віхи економічної агресії росії. 

Початок економічної агресії росії проти України

1993

17 лютого 1993 року постанова російського уряду офіційно затвердила створення РАО «Газпром». А вже 20 лютого (подібні «нежданчики» стануть фішкою багатьох газових війн «Газпрому») тодішній керівник РАО Рем Вяхірев заявив, що з наступного тижня «Газпром» перекриє газовий вентиль для України — нібито за борги. 

Нібито, тому що вже тоді в України (через газогони якої проходило 95% газу до Європи) були аргументовані питання про вартість транзиту. Ці питання розв’язали лише 25 років потому, коли Україна виграла у «Газпрому» відповідну справу в Стокгольмському арбітражі. Упродовж цих років росія не припиняла спроб економічно захопити Україну зі знищенням нафтопереробної галузі, постійним газовим шантажем і безліччю торговельних війн, які зачепили майже всі сфери української економіки. 

Президенти України та росії Леонід Кравчук та Борис Єльцин після церемонії підписання угоди про Чорноморський флот. 3 серпня 1992 року

 

Як рф тиснула на Україну, влаштовуючи газові війни

1993 року росія вперше застосувала проти України газ як важіль тиску. «Газпром» 20 лютого пригрозив через п’ять днів припинити постачання газу через заборгованість з оплатою. Уряд України пообіцяв сплатити борг і 10 березня перерахував перший платіж. Згодом, під час зустрічі українського та російського президентів Леоніда Кравчука та Бориса Єльцина, Київ погодився в обмін на списання $800 млн віддати частину кораблів Чорноморського флоту.

Росіяни звинувачували Україну у «високій аварійності» її ГТС

2005

У березні 2005 року «Газпром» заявив, що з 2006-го потрібно платити «європейську» ціну за газ — приблизно $250. Від 1992 до 2005 року Україна платила $50 за 1 тис. куб. м. Київ відмовився сплачувати за новою ціною.

2006

1 січня 2006 року «Газпром» припинив постачання в Україну. Потім росіяни звинуватили «Нафтогаз» у крадіжці газу. Україна звинувачення відкинула. 4 січня 2006 року сторонам вдалося домовитися. Ціна газу становила $95. Сторони заявили, що це стало можливим завдяки змішуванню російського газу за ціною $230 з туркменським вартістю $44. Але між «Нафтогазом» та «Газпромом» тепер з’явився посередник — компанія «РосУкрЕнерго».

Динаміка ціни на російський газ для України

Від 2006 року ціна російського газу для України знову почала підвищуватися, а газові суперечки між Києвом та москвою посилилися. Вони відбувалися на тлі погіршення відносин між Україною та росією після Помаранчевої революції (2004-2005) та російсько-грузинської війни (серпень 2008-го).

Прем’єр-міністри володимир путін та Юлія Тимошенко у січні 2009 року підписали документи про відновлення постачання російського газу через територію України європейським споживачам

2008

На початку весни 2008 року через заборгованість за постачання газу у розмірі $1,5 млрд «Газпром» скоротив подання газу в Україну на 50%. Проте 5 березня «Газпром» та «Нафтогаз» заявили про врегулювання конфлікту, після чого прокачування газу відновили у повному обсязі.

У березні 2008 року прем’єр-міністри росії та України володимир путін та Юлія Тимошенко домовилися про ціну на газ у $179,5 на 2008 рік, а у жовтні — про $235 на 2009 рік. Але 30 грудня президент Віктор Ющенко заборонив «Нафтогазу» підписувати договір із ціною $235. У цей час посередник у постачанні газу «РосУкрЕнерго» накопичив $2,4 млрд боргу перед «Газпромом», хоча «Нафтогаз» сплатив усі його рахунки.

31 грудня 2008 року президент рф дмитро медведєв оголосив ультиматум: ціна на газ на 2009 рік збільшиться до $450, а Україна має негайно погасити борг «РосУкрЕнерго», інакше постачання припинять.

2009

1 січня 2009 року росія припинила подавати газ для України, в від 5 січня значно зменшила подання газу європейським споживачам. 

У січні 2009 року росіяни звинуватили Україну у крадіжці газу

Від 7 січня транзит російського газу через територію України припинили. 19 січня «Газпром» та «Нафтогаз» підписали новий договір, і 20 січня постачання газу для України та транзит до Європи відновилися. Контракти уклали на 10 років. Затвердили базову ціну газу для України — $450, але запровадили різні знижувальні коефіцієнти. За підсумками 2009 року Україна отримала газ за середньою ціною $232.

Довгострокову угоду на 2009-2019 роки про постачання російського газу в Україну та її транзит до Європи підписали у січні 2009 року. Фото: Олександр Прокопенко / УНІАН

2010

У 2010-2013 роках газова війна перейшла у нову стадію, яка характеризувалася непрозорими переговорами та політичним бартером: знижки до ціни на газ надавали в обмін на продовження оренди військово-морської бази у Севастополі, обіцянку об’єднати «Нафтогаз» та «Газпром», створення українсько-російського газотранспортного консорціуму.

21 квітня 2010 року у Харкові підписали доповнення до угоди від 19 січня 2009 року, згідно з яким рф погодилася продавати Україні газ зі знижкою 30% під гарантії перебування Чорноморського флоту у Севастополі до 2042 року. Після Майдану 2014 року газова війна стала частиною гібридної війни росії проти України.

2014

У червні 2014 року на тлі різкого погіршення відносин між Києвом та москвою та після того, як Україна вперше відмовилася платити за «кредитом Януковича» у розмірі $3 млрд, росія спочатку підняла ціну на газ, а потім взагалі припинила постачання на пів року (воно відновилося лише у грудні).

Від 25 листопада 2015 року
Україна припинила закуповувати газ у рф.

кобзон і поранений на Донбасі бурят

Уже позаду були Крим, Іловайськ і Дебальцеве, а кобзон уже промовив фразу, яка стала мемом: «Ви бурят? Я так рад». росія припинила гратися у «тихі» війни, перейшовши до прямої збройної агресії. Але до того вона відзначилась агресією майже в усіх галузях економіки, а деякі спромоглася майже повністю знищити. 

Як росія знищувала українські НПЗ

У перші роки незалежності в Україні працювали шість великих нафтопереробних заводів (НПЗ) — Надвірнянський, Дрогобицький, Херсонський, Одеський, Лисичанський та Кременчуцький — загальною річною проєктною потужністю 52 млн тонн різних нафтопродуктів. За експертними оцінками, річна ємність українського ринку світлих нафтопродуктів (бензин та дизпаливо) на початку 2000-х становила від 11,3 до 17,4 млн тонн. За даними Мінекономіки, 1999 року частка вітчизняних нафтопродуктів у загальному споживанні становила лише 30%, а у жовтні 2000-го — приблизно 50%.

Кременчуцький НПЗ був лідером нафтоперероблення в Україні

Після приватизації більшість НПЗ отримали профільних акціонерів з росії: Одеський — «Лукойл» (від 2000 року), Лисичанський НПЗ — ТНК-ВР (від 2002 року), Херсонський — «Альянс» (від 2006 року). Серед акціонерів Кременчуцького НПЗ до 2007 року була російська «Татнафта».

Нові власники майже не інвестували у розвиток, і НПЗ один за одним зупинялися. Останнім у березні 2012 року зупинився НПЗ у Лисичанську, обладнання якого у 2022-му було знищено під час бойових дій.

Пожежа на Лисичанському НПЗ після обстрілу 2022 року. Фото: Telegram/Сергій Гайдай — Луганська ОВА

Хроніка економічних війн

2002

2002 рік. Україна намагалася протистояти економічному тиску росії. Одне за одним впроваджувалися взаємні обмеження імпорту. У квітні мінекономіки двох країн підписали мораторій на нові торговельні санкції, але продовжували впроваджувати квоти та додаткові мита на металопродукцію та цемент. Усе це призвело до помітного скорочення двостороннього товарообігу, який за підсумками року впав уперше від 1992 року.

Українські виробники кондитерських виробів першими потрапили під російські експортні обмеження

2005

Грудень 2005 року. росія запровадила антидемпінгові мита на українські безшовні труби, які фактично забороняли їхнє постачання. Єдиним українським виробником, який мав квоти на експорт своєї продукції до рф без мит, багато років був «Інтерпайп». Але від 1 липня 2013 року росіяни не продовжили дію його квот. росія також послідовно обмежувала імпорт інших видів українських труб та остаточно запровадила повну заборону у квітні 2019-го. А у листопаді 2018 року холдинг EastOne, до складу якого входить «Інтерпайп», потрапив під російські санкції.

2011

2011 рік. росія майже повністю закрила свій ринок для українських виробників вантажних вагонів, які раніше експортували туди 75% продукції. Після цього почали забороняти постачання деталей для вагонів. Остаточно залізничний імпорт закрили у 2021 році.

До початку економічної війни українські виробники вантажних вагонів експортували до росії майже 75% своєї продукції

Червень 2011 року. рф запровадила антидемпінгове мито у розмірі $294/т на імпорт української карамелі та майже закрила російський ринок для української продукції. Після цього деякі українські виробники відкрили свої виробництва у рф, але місцева влада постійно заважала їхній роботі.

Липень 2011 року. Комісія митного союзу, де першу скрипку грає росія, запровадила мита на український метал, труби, синтетичні нейлонові нитки і навіть на болти з гайками. Це стало однією з перших реакцій на прагнення України стати членом Євросоюзу. А рішення президента Віктора Януковича проміняти інтеграцію до ЄС на «дружбу» з рф спровокувало Революцію Гідності, яка спалахнула наприкінці 2013 року.

2013

Влітку 2013 року росія фактично перекрила весь український імпорт, внісши всіх українських експортерів до категорії ризикових. На практиці це означало, що всі транспортні засоби, які перевозять українську продукцію, на кордоні проходили посилену перевірку, зокрема вивантаження, зважування, взяття зразків продукції на експертизу. Ретельно перевіряли і супровідні документи, аж до спрямування їх на експертизу до москви.

Президенти дмитро медведєв та Віктор Янукович, Київ, 17 травня 2010 року

Липень 2013 року. Головний санітарний лікар росії оголосив про заборону ввезення кондитерських виробів компанії «Рошен» через «виявлені проблеми з якістю продукції». У ті роки таку зброю, як санітарний лікар, росіяни активно застосовували у зовнішній політиці, і не лише проти України.

2014

Квітень 2014 року. Заборонили ввезення до росії сирів п’ятьох українських заводів. Український бізнес втратив значну частину ринку збуту, що призвело до кількох банкрутств. Також постраждали інші бізнеси, санкції до яких застосували у наступні місяці.

Липень 2014 року. Припинили ввезення українських плодоовочевих та рибних консервів до рф. Заборонили постачати українське молоко та молочну продукцію.

Серпень 2014 року. росія заборонила ввезення спиртних напоїв деяких українських виробників, а також запровадила безстрокову заборону на імпорт з України кількох сільськогосподарських культур — соняшнику, шроту та соєвих бобів.

росія планувала збільшити імпортні мита на молоко

Вересень 2014 року. Припинили ввезення кондитерських виробів компаній «Конті» та «АВК». Основна причина — недотримання вимог щодо маркування продукції. Такі заборони застосовували неодноразово до різних видів продукції. Зазвичай влада рф не пояснювала, яких саме вимог не дотримуються виробники.

2015

Квітень 2015 року. росія заборонила ввезення мийних засобів української компанії «СК Джонсон». Усуваючи під надуманими приводами українську продукцію з внутрішнього ринку, влада рф допомагала своїм виробникам досягати «імпортозаміщення».

Протягом кількох років імпорт українських труб у росії послідовно обмежувався та остаточно був заборонений у квітні 2019 року

Грудень 2015 року. На українсько-російському кордоні зібралася тисяча вагонів зі сплаченим Україною російським вугіллям. Подібними заходами росія заважала створювати потрібні для проходження опалювального сезону запаси вугілля на українських ТЕС.

2016

Січень 2016 року. росія заборонила прямі транзитні перевезення вантажів з України до Казахстану, а від липня — до Киргизстану. Перевезення дозволяли тільки на в’їзді до рф з території білорусі. Мета таких заходів — зменшити доходи українських компаній та надходження валюти в Україну.

Вересень 2016 року. москва оголосила про відмову від послуг українського держпідприємства «Антонов» під час технічного обслуговування літаків Ан-124 «Руслан». «Антонов» заявив, що буде змушений звернутися до міжнародних авіаційних організацій із заявою про зняття з себе відповідальності щодо гарантування безпечної експлуатації цих літаків на міжнародних авіалініях.

2018

Грудень 2018 року. Запровадили заборону імпорту приблизно 60 категорій товарів, вироблених в Україні. До переліку увійшли: пшениця, соняшникова олія, кондитерські вироби, шоколад, хліб, консервовані овочі та фрукти, фруктові та овочеві соки, пиво та вина. Майже 20 позицій припало на нехарчову продукцію: галька, гравій, щебінь, мийні засоби, папір та картон, дроти та кабелі, трактори. Реагуючи на такі обмеження, український бізнес розвивав нові експортні напрямки.

росія оголосила про намір запровадити мита на українські товари

2019

Квітень 2019 року. Уряд рф заборонив експорт нафти та нафтопродуктів в Україну. 2018 року імпорт з рф становив 37% у загальному обсязі постачання нафтопродуктів. Після цього запроваджувалися обмеження на постачання окремих видів палива. Українські імпортери поступово почали переходити на інші джерела постачання, остаточно ринок переорієнтувався на Захід протягом кількох місяців 2022 року в умовах повномасштабної війни.

2021

Лютий 2021 року. росія розширила список забороненої для імпорту залізничної продукції з України. Місцеві виробники попереджали, що без українських постачань у рф може виникнути дефіцит цих частин. Але у кремлі на це не звернули уваги.

Чому у росії не вийшло

Навіть тепер — після запровадження межі цін на російську нафту, нафтового ембарго ЄС та G7 й підриву трьох із чотирьох газогінних ниток «Північних потоків» — росія отримує багатомільярдні нафтогазові доходи. Тільки на війну рф витратила  за рік щонайменше $100-120 млрд, і це не рахуючи сотень мільярдів довоєнних статків: майже $200 млрд у Фонді добробуту, понад $400 млрд арештованих на іноземних рахунках тощо. Для порівняння: дохідна частина українського бюджету 2021 року становила приблизно $40 млрд, загальний дохід десятьох найприбутковіших українських компаній був на рівні $3 млрд, найдорожчий об’єкт приватизації, колишня «Криворіжсталь», вартувала інвесторам трохи дешевше $2 млрд. 

Тобто грамотно організувавши економічний наступ, із дво- та триходовими комбінаціями і горизонтом планування на 20-30 років, росія з великою вірогідністю мала змогу придушити українську економіку, щоб потім загарбати її.  Чому ж цього не сталося? 

По-перше, Україна чинила опір на рівні окремих компаній, галузевих об’єднань і держави. Варто лише пригадати виграний нами Стокгольмський арбітраж: якби Україна програла, ми б завинили росії космічну суму — майже $80 млрд. По-друге, росія зневажливо ставиться до будь-якого супротивника. Це, до речі, яскраво проявилося під час того самого арбітражу в Стокгольмі. А по-третє, ані Єльцина зразка 1993 року, ані путіна початку нульових не цікавила гарантована перемога на багато років. Вони задовольнялися рішеннями, які стратегічно почасти виглядали ідіотичними, але давали результат тут і зараз: у боротьбі з олігархами, кланами, баштами кремля, у потуранні електорату тощо. Якби це було інакше, економічне становище України зараз могло бути незрівнянно гіршим. 

red-round-logo