Що економічно поверне Україна після звільнення півострова
Наприкінці лютого 2014 року у Криму з’явилися «зелені чоловічки» та російські казаки. Після захоплення у Сімферополі будівель Ради міністрів та Верховної Ради разом з місцевими колаборантами вони почали блокувати українські військові частини, аеродроми, підприємства ВПК. Одночасно у різних містах відбувалися численні мітинги, учасники яких розмахували триколорами та скандували: «ро-сі-я!».
Іноді агресивна юрба наважувалася штурмувати офіси держустанов. На початку березня у Феодосії казаки, до яких приєдналися деякі місцеві гопники, увірвалися до військової прокуратури. «Я залетів у будівлю, бачу принтер — я й почав його трощити», — вихвалявся «героїзмом» один з учасників акції — місцевий хлопець. За кілька тижнів він отримав медаль «За повернення Криму». На її реверсі зазначені дати російської «спецоперації»: 20.02.14 — 18.03.14. Саме 18 березня російська влада проголосила про приєднання Криму до складу рф.
27 лютого 2014 року російські військові перестали ховатися. Так почалася відкрита фаза операції по захопленню Криму
Під час захоплення півострова відбулося чимало страшних і трагічних подій, які ще мають розслідувати після його деокупації: вбивство двох українських військовослужбовців, викрадення, катування та вбивства громадських активістів. У тому, що деокупація буде, вже немає сумнівів. Про це кажуть як західні експерти, так і українське військове керівництво: очільник ГУР Кирило Буданов упевнений, що фінальним акордом цієї війни стане повернення Криму.
Та The Page хотів проаналізувати інше — що сталося з економікою Криму за дев’ять років під рф? Що поверне собі Україна з погляду природних ресурсів, підприємств, підприємців? Як змінився за роки окупації Крим економічний? Чи настало «повсеместное процветание», як обіцяв путін під час захоплення? Що доведеться відновлювати?
Про все це — у новому спецпроєкті The Page «Крим. Ревізія напередодні повернення».
Спойлер: деяких «кримчан»-колонізаторів, що приїхали з російського материка після 2014-го, нові перспективи лякають настільки, що вони не стали чекати справжніх потрясінь і перебралися на інший бік Керченського мосту. Кримчани з більшим стажем хвилюються, але зазвичай не втікають.
Що втратила Україна після окупації Криму
За оцінками Центру економічної стратегії, втрати від тимчасової окупації Криму становлять щонайменше $135 млрд, і це лише вартість активів.
Україна втратила приблизно 4,5% території — 27 тис. км (2,7 млн га), зокрема 755 тис. га посівних площ.
Серед корисних копалин у Криму найбільш цінні енергетичні. На шельфі біля півострова розвідані чималі поклади вуглеводнів, які перспективніші, ніж на материку. Підприємство «Чорноморнафтогаз», дочірня компанія «Нафтогаз України», щорічно видобувало до 1,7 млрд куб. м природного газу (8,5% від загальноукраїнського обсягу). Запаси газу на шельфі оцінювали у 2 трлн куб. м. У лютому 2020 року «Нафтогаз» у заяві до міжнародного арбітражу оцінив свої збитки від окупації Криму у $5 млрд плюс відсотки.
Також у Криму багато покладів вапняку, вкрай необхідного як для металургії, так і для будівництва. На півночі півострова розташоване підприємство «Кримський титан», яке належало Ostchem Holding Дмитра Фірташа. Це найбільший виробник діоксиду титану у Східній Європі, який використовують для виробництва фарб, пластмас, гуми, косметики, будівельних матеріалів.
У Красноперекопську розташований Кримський содовий завод, який виробляв кальциновану соду — важливу сировину для виробництва скла та інших галузей.
Протягом 2014 року нова «влада» Криму націоналізувала усі активи державних українських структур та підприємств. Втрати були великі. Наприклад, «Укрзалізниця» станом на 2021 рік оцінювала свої активи, втрачені у Криму, у 3,2 млрд грн (приблизно $117 млн).
Запаси газу на кримському шельфі оцінювали у 2 трлн куб. м
17 березня націоналізували «Чорноморнафтогаз», Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами, кримське майно «Укртрансгазу», активи стивідорних компаній і портів у Євпаторії, Керчі, Севастополі, Феодосії, Ялті. 26 березня націоналізували 141 підприємство АПК, зокрема винні заводи «Масандра», «Новий світ», «Магарач», Сімферопольський та Севастопольський винзаводи, 170 санаторно-курортних та оздоровчих закладів, а також культурні цінності.
У квітні націоналізація торкнулася державних підприємств добувної промисловості та 33 навчальних та наукових установ, а також усіх держоб’єктів у Севастополі.
… з пляжу: що втратили у Криму українські олігархи
Восени 2014 року окупаційна влада почала націоналізувати приватні активи українських олігархів. У Ігоря Коломойського відібрали майно ПриватБанку, три здравниці, 16 АЗС та інші активи. У Дмитра Фірташа — майно «Кримгазу», 28 ринків «Кримспоживспілки» та підприємства «Кримавтотрансу». У Сергія Тарути — лікувально-оздоровчий комплекс «Айвазовське» та парк біля нього. Рінат Ахметов лишився розташованого у Криму майна «ДТЕК Крименерго», операторів «Укртелеком», «Трімоб», Vega. У Петра Порошенка відібрали 13 підприємств.
Наприкінці 2016 року «влада» Криму почала продавати деякі раніше націоналізовані активи, часто за низькими цінами. З 2016 по 2020 рік продали 89 об’єктів на загальну суму 15 млрд рублів, або $224 млн. Багато підприємств після продажу не змогли налагодити роботу.
Деякі українські власники повідомили, що продали кримські активи без порушень законів України, проте деталі цих угод не розголошують. Відомо, що холдинг HarvEast Ріната Ахметова, який обробляв майже 20 тис. га у Криму, продали у 2016 році. У березні 2017-го про продаж трьох активів на півострові повідомив холдинг Юрія Косюка «Миронівський хлібопродукт». Сума операції становила становила $77,5 млн за балансової вартості активів $88,4 млн.
На відміну від націоналізованого у Криму «Київстару», компанії МТС вдалося продати свої активи на півострові восени 2014 року за 17,7 млн євро. Наприкінці 2021-го Group DF Дмитра Фірташа продала завод «Кримський титан». Українські журналісти-розслідувачі стверджують, що угоду уклали з порушенням українського законодавства, а за російськими покупцями стоять друзі путіна — брати Ротенберги.
Які об’єкти окупанти націоналізували під час повномасштабної війни
Нова хвиля вилучення майна почалася після повномасштабного вторгнення в Україну. Від лютого 2023 року кримська «влада» ухвалила рішення про націоналізацію власності іноземних громадян і держав, які «вчиняють щодо росії недружні дії».
До переліку внесли майже 500 об’єктів. Серед них Керченський рибоконсервний завод «Пролів» та Альмінський завод будівельних матеріалів, у ТОВ «Футбольний клуб «Динамо Київ» відібрали 58 га землі біля моря у селищі Орджонікідзе (Феодосія). Колишній депутат кримського парламенту та ексдепутат Верховної Ради Нестор Шуфрич втратив недобудову у Сімеїзі та землі, на яких вона розташована. Ігор Коломойський втратив Центр водного спорту у Партеніті.
Землі АТ «Двоякірна бухта» напередодні окупації розглядали як перспективні для курортного розвитку
На початку березня місцеві ЗМІ повідомили, що «влада» Криму виставить у 2023 році на продаж два заводи з військовим бекграундом у Феодосії та Орджонікідзе, які належать Україні: АТ «Феодосійський судномеханічний завод» та АТ «Двоякірна бухта». За дев’ять років після анексії призначені кремлем чиновники так і не змогли налагодити роботу цих підприємств.
Юристка-міжнародниця Ілона Хмельова розповідає The Page, що держава та компанії мають вести боротьбу проти окупантів у міжнародних судах і арбітражах, але надіятися варто лише на ЗСУ.
«До звільнення окупованих територій міжнародні суди та арбітражі можуть ухвалити рішення про компенсації. Деякі справи розглядають дуже динамічно і є досить перспективними, позитивний приклад — кейс «Нафтогазу», — каже юристка. — Проте питання не стільки у рішеннях судів і арбітражів, скільки у можливості забезпечити їхнє виконання. росія ігнорує міжнародні інституції. Тому, на жаль, повноцінно гарантувати виконання рішень про повернення активів можуть лише ЗСУ. Деокупація — найкращий шлях до відновлення справедливості».
Поїхати не можна залишитися: як окупацію переживають підприємці
До окупації Криму на острові було зареєстровано майже 77 тис. ФОП, які у 2013 році згенерували виручки на 17,3 млрд грн (приблизно $2,2 млрд). Частка кримських ФОП у загальному виторгу всіх суб’єктів господарювання становила 14,8%, що більш ніж удвічі перевищувало середній показник по Україні.
Аналіз російського реєстру індивідуальних підприємців (організаційно-правова форма, еквівалентна українському ФОП) показує, що станом на початок 2021 року в Криму було зареєстровано 39 тис. ІП. Але вже за рік глава окупаційної адміністрації Сергій Аксьонов запевняв, що «з 2014-го їхня кількість зросла утричі» — до 65 тис.
Кримський підприємець Армен Хачатуров на ці заяви реагує дуже скептично. «Тут спробуй розберись у цій статистиці. На сайті Кримстату щороку змінюються критерії, — пояснює він The Page. — Але я бачу, що ділова активність знизилася, і дуже відчутно».
Кримські підприємці кажуть, що працювати в умовах російського законодавства виявилось складніше, ніж в українському правовому полі
З підприємцем згодний його колега Руслан Маратов: «Якщо ми беремо великий бізнес, наприклад, банки, то конкуренції у них не стало зовсім. Працюють тільки три банки — ЧБРР, РНКБ та Генбанк, послуги вони надають дуже кострубато, не клієнтоорієнтовано, тому що змагатися їм нема з ким».
Руслан розповідає, що працювати в умовах російського законодавства виявилось складніше, ніж в українському правовому полі. До анексії він працював на єдиному податку. За українськими документами та чинними ставками — 200 грн на місяць — у податковій дозволили працювати ще понад рік до кінця перехідного періоду. Ставку податку просто перерахували за курсом 1:3, таким чином на місяць він мав сплачувати 600 рублів.
Однак перехідний період закінчився і з’ясувалося, що у законодавстві росії немає такого поняття, як єдиний податок. Можна було працювати за стандартною системою оподаткування — 13,5% від обороту, до того ж побільшало бюрократії.
Маратов займався прокатом автомобілів. Він був неприємно здивований тим, що якщо у підприємця невеликий автопарк, цей бізнес стає просто невигідним, оскільки ліцензія коштує надто дорого. Проте Руслан вигадав, як обійти законодавчу вимогу: знайшов власника ліцензії і за документами фактично здавав йому свої автівки в оренду.
Хоча декілька курортних сезонів пройшли непогано, підприємці традиційно жалілися на їхню якість
Підприємець не помітив, щоб у Криму масово зачинялися бізнеси — більшість його знайомих продовжують працювати, виїхали одиниці. «Усі якось переорієнтувалися, пристосувалися, — каже Маратов. — Важко сказати, чи стали вони заробляти менше. Кримські підприємці після кожного курортному сезону, скільки б вони не заробили, завжди говорили, що «сезон був ніякий». Вони скиглили навіть у 2015-му, коли всі росіяни поїхали у Крим, а бізнес ще працював за українськими податковими ставками, тобто це було дуже вигідно».
Сам Руслан нещодавно свій прокат закрив, тому що втомився від бюрократії і нервової роботи.
«Сезон ніякий» (с)
Всупереч поширеній думці про те, що Крим більшу частину грошей заробляє на статусі курорту, це не так. Проте для місцевих мешканців курортний сезон завжди був ваговим індикатором того, наскільки добрі справи у регіоні. Навіть напередодні окупації у лютому 2014-го підприємців більше турбували не події у Києві та мітинги у кримських містах, а те, як все це вплине на майбутній сезон.
26 лютого 2014 року. Мешканці Феодосії прийшли до міськради, налякані не тільки подіями у країні, але й перспективами провального курортного сезону
Чиновники окупаційної влади про це чудово знають, тому малюють не дуже реалістичні цифри. Наприклад, у березні 2022 року вони заявляли, що «такого потужного зльоту, як зараз, туристична галузь ще не переживала». За їхніми словами, якщо у 2012-2013 роках турпотік на півострів становив приблизно 6 млн людей на рік, то 2021-го Крим відвідали 9,4 млн осіб, і навіть у 2022-му, коли у Криму почалася регулярна «бавовна», — 6,3 млн осіб.
Руслан Маратов каже, що сезони насправді були непоганими у 2015 та 2016 роках. Зараз росіянам взагалі нікуди їхати: лише у Крим, Краснодарський Край, Туреччину, Єгипет та ОАЕ, Європа для них закрита.
Проте очікування туроператорів, навіть висловлені у ЗМІ, невеселі. Російський союз туріндустрії (РСТ) серед основних проблем майбутнього турсезону називає відсутність авіасполучення з Кримом, недостатню кількість поїздів і труднощі під час проїзду через Керченський міст.
Негативний досвід минулого року змушує кримських готельєрів «гнучкіше» ставитися до ціноутворення — знижки сягають 70%. В результаті півострів став найдоступнішим для росіян курортом. Але поки що продажі турів до Криму на третину відстають від рівня, який був до лютого 2022 року. «Багато турфірм змушені були закритися, багато турбаз і пансіонатів не готові відкриватися до літнього сезону через брак коштів на зарплату співробітникам», — йдеться у повідомленні РСТ.
За словами Руслана Маратова, значна частина бізнесу все ж таки більше орієнтується на місцевих мешканців, які щось купують протягом року, тому втрати від невдалого сезону для підприємців помітні, але не для всіх критичні.
Як статистика грає з показниками щодо доходів кримчан та економіки
Якщо подивитися на дані Кримстату, здається, що справи у кримчан непогані: середня зарплата перевищує $500 — якщо маєш власне житло, на життя вистачить. Але співрозмовники The Page кажуть, що на практиці все не так райдужно: багато людей отримують удвічі менше.
«Середні зарплати здаються прийнятними за рахунок ментів, росгвардії, фсб та військових, а силовиків з 2014 року у Криму стало у рази більше. Ось завдяки ним купівельна спроможність населення більш-менш тримається, — каже Маратов. — Але це середня температура по лікарні. Багатьом грошей не вистачає. Наприклад, комуналка зросла в рази, причому у Криму тарифи вищі, ніж, наприклад, у Краснодарському краї».
Армен Хачатуров надсилає посилання на місцеву пресу: за дев’ять років ціни на ринку зросли на 169%. «Спочатку, у 2014-му, коли зросли пенсії, заробітні плати чиновників, вчителів, лікарів, вони тішилися. Але після зростання зарплат раптово обвалився курс рубля і полізли вгору ціни на продукти. А ми ж від чого рівняємо? Від продовольства», — каже підприємець.
Співрозмовники The Page кажуть, що багато місцевих вважають, що їхній рівень достатку тепер приблизно такий самий, як і до 14-го.
Статистика лукавить не тільки із зарплатами. Наприклад, Кримстат рапортує про те, що Індекс промислового виробництва у Криму 2022 року знизився на 3,5% у порівнянні з 2021-м. Але спад був і протягом двох ковідних років. Про це у звітах не згадують. У Севастополі статистичні показники зафіксували збитки у галузі будівництва. Місцеві пов’язують це з тим, що падає попит на новобудови. Чимало приїжджих вже не бачать свого майбутнього у Криму.
Як змінилося населення Криму
До окупації у Криму мешкало 2,35 млн осіб, з них 386 тис. у Севастополі. За даними Кримстату, на лютий 2023 року населення півострова становило 2,49 млн, з них 550 тис. — жителі Севастополя. Ці цифри співзасновнику ГО «Інститут чорноморських стратегічних досліджень» Юрію Смєлянському здаються дуже необ’єктивними.
«Окупанти проводили на окупованій території Криму активну імміграційну політику або «імпорт росіян», яка стала частиною політики колонізації півострова, — каже він. — Наприкінці 2016 року окупаційна влада констатувала, що імміграція у Крим утричі перевищує рівень природних втрат населення регіону та еміграції населення з окупованої території».
За словами Смєлянського, в окупований Крим насамперед приїжджали з сім’ями військовослужбовці, працівники спецслужб, чиновники, представники криміналітету з північнокавказьких республік росії, педагоги та медичні працівники, іноді бізнесмени, пенсіонери, насамперед з північних регіонів рф.
«Загалом за весь період окупації до Криму імпортували майже мільйон мешканців, — упевнений експерт. — Серед них і громадяни України з окупованих Донецької та Луганської областей. Лише у 2014 році таких іммігрантів до Криму було майже 200 тис. При цьому окупаційна статистика враховує лише населення із постійним місцем проживання у Криму. Тимчасове перебування навіть строком у кілька років не обліковують».
Після окупації військовий контингент росіян у Криму значно збільшився
Такі оцінки вважають коректними і у представництві президента України в Криму. До статистичних даних зазвичай не потрапляли російські військові, які брали участь у мілітаризації півострова, — розповідає The Page заступник постійного представника президента України в АР Крим Денис Чистіков. — Крім того, протягом тимчасової окупації фіксували переміщення з території росії, яке не потрапляло у статистичні дані: родини військових, шукачі кращої долі».
У представництві президента наголошують на тому, що загальна кількість осіб, які прибули на півострів, лише за «офіційними» даними окупантів на початок 2023 року може сягати 510 тис. осіб.
«Ми вже неодноразово казали, що, за різними експертними даними, у Крим заїхало щонайменше півмільйона росіян, цифра може сягати 800 тис. і більше, — каже постійний представник президента України у Криму Таміла Ташева. — Для регіону з населенням приблизно 2,5 млн осіб це означає, що вже замінили понад 20% його мешканців. Найгірша ситуація зі зміною демографічного складу населення у Севастополі, де за дев’ять років окупації, за даними окупантів, кількість мешканців зросла на 45%. Відповідна практика може суттєво вплинути на процес реінтеграції міста після його деокупації».
У представництві пояснюють розбіжності російської статистики і реального стану, зокрема, бажанням створити позитивну картинку, продемонструвати великі обсяги бюджетних вкладень у Кримський півострів.
Наприклад, різко зросли статистичні показники валового регіонального продукту (ВРП) Криму. Якщо 2013 року 23 595 грн (≈ $2,8 тис.) ВРП припадало на одну особу в Криму та 28 765 грн (≈ $3,4 тис.) у Севастополі, то у 2022-му — 312,6 тис. рублів (≈ $4,2 тис.) та 338,1 тис. рублів (≈ $4,5 тис.) відповідно. У цьому зростанні є як об’єктивні чинники на кшталт будівництва Керченського мосту, ТЕС та траси «Таврида», так і фокуси з підрахунками.
15 травня 2018 року відкрили Керченський міст. Це дало росії можливість незаконно контролювати трафік суден через Керченську протоку та будь-коли блокувати українські порти в Азовському морі
Нещодавно у росії почали оцінювати економіку регіонів за новою методикою. До розрахунку додали «віртуальні» послуги із проживання домовласників у власному житлі: власнику приписують умовний дохід у розмірі суми, яку він мав би платити, якби орендував таке саме житло. Завдяки цьому ВРП Криму зріс на 19%, а Севастополя — на 53%.
Точних оцінок кількості людей, що поїхали з Криму після окупації, теж немає. «У деякому наближенні ці дані мали відображати облік ВПО. Але насправді таке відображення існує лише в уяві українського чиновника, — упевнений Юрій Смєлянський. — Більшість вимушених емігрантів зупинилася в інших регіонах України. Частина перемістилася до європейських країн і далі, частина у рф. Як результат, розбіжність в оцінці еміграції варіюється від 100 тис. до 240 тис. осіб станом на 1 січня 2022 року. Тобто до 10% передвоєнної кількості населення півострова».
Представництву президента в АРК відомо про 53 тис. кримчан — внутрішніх переселенців, а також 38 тис. осіб, які змінили реєстрацію місця проживання на материкову частину України. «Тому зазначена цифра є приблизною і може сягати 100 тис. осіб», — каже Денис Чистіков.
Що буде після деокупації?
Розв’язана росією велика війна призвела до того, що зараз мешканці Криму відчувають не просто невпевненість у майбутньому, а страх.
«Усі бояться. Виїзд народу звідси величезний. Собак покидали, ті тиняються районом, — розповідає Армен Хачатуров. — Сусід-росіянин поїхав і пише: «Пришлю грошей, годуйте мого пса, не зміг забрати через переправу». Інший сусід, із місцевих, каже, що щойно розпочнеться обстріл з України — родину в машину та у Краснодарський край, а сам залишиться сторожити будинок, щоб не обікрали».
За словами Армена, більшість кримчан боїться повернення Криму під український контроль, тому що російські ЗМІ лякають населення приходом «нацистів-карателів», які усіх мешканців півострова вважають зрадниками.
Зараз на багатьох кримських пляжах будують окопи. Місцевих жителів це лякає (відео 18+)
У представництві президента в АРК запевняють, що міжвідомча робоча група вже напрацьовує план першочергових кроків держави після деокупації Криму. До переліку питань входить відновлення органів публічної влади та кадрова політика, притягнення до відповідальності за міжнародні злочини та злочини проти основ національної безпеки, засади амністії та люстрації; верифікація документів окупаційних інституцій і рішень окупаційних судів. Також є питання незаконного перебування громадян рф на території півострова, гуманітарної політики та демілітаризації освітньої і культурної сфер.
“Про це треба комунікувати з громадянами, особливо з кримчанами, — впевнена Таміла Ташева. — Особливо це стосується питання відповідальності за злочини, зокрема й питання колабораційної діяльності. Після окупації росія почала незаконно поширювати свою юрисдикцію на територію півострова. Це потягло за собою примусову паспортизацію мешканців, вимушену співпрацю з окупаційними адміністраціями, злочинний призов до армії рф, а від початку повномасштабного вторгнення — примусову мобілізацію. Мешканці окупованого Криму — це наші люди. Після деокупації неправильним було б влаштовувати полювання на відьом і карати людей просто за те, що вони виживали в окупації».
Ташева запевняє, що нема чого боятися підприємцям, лікарям, електрикам, пожежникам та навіть тим, хто працював в окупаційних адміністраціях, але на незначних посадах та не брав участі в ухваленні управлінських рішень.
«Якщо мешканець окупованого півострова не сприяв окупації, не займався пропагандою та не підтримував війну і подібне, він не має нести кримінальну відповідальність за співпрацю з окупаційними адміністраціями», — каже представниця президента.
Проблема у тому, що про це знають небагато кримчан: українські ресурси у мережі заблоковані. Проте реальність ігнорувати важко. «Навіть кримська «влада» каже: «Ви не бійтеся обстрілів, все буде гаразд». Це симптоматично», — наголошує Армен Хачатуров.
Проте досвід показує, що кримчани легко відходять від потрясінь. Під час Помаранчевої революції під впливом пропаганди деякі місцеві теж дуже боялися «націоналістів». Але швидко змирилися з програшем свого фаворита Януковича, заспокоїлися та почали готуватися до літа — все ж таки воно багатьох годує.
Олексій Батурін
Валерій Моісєєв
